Коли Меланхтон виходить із тіні Лютера

Реформація - це не тільки сам Мартін Лютер, це його учні і послідовники. Багато хто з них були непересічними постатями, які заслуговують знання й пам'яті. Один з них - Філіп Меланхтон.

Коли мова заходить про "вчителя Німеччини" Філіпа Меланхтона, дослідники, зосібна в Україні, нерідко розглядають його як малозначущу особистість, яка покоїлась у тіні Лютера. Та подібне ставлення принципово помилкове.

І докази цього системно представлені в праці Петра Котлярова "Гуманіст і реформатор: освітні, релігійні та соціально політичні практики Філіпа Меланхтона" (Київ, 2017).

Два слова про героя книги. Філіп Меланхтон, справжнє прізвище - Шварцерд (1497-1560) - теолог, гуманіст, один з батьків євангелічної Реформації.

Петро Котляров — кандидат історичних наук, в.о. завідувача кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Аналізована робота є докторською монографією.

Наведу лише кілька моментів, які відкриваються в цій книзі. Першим доказом на користь самобутності Меланхтона є опис його дитинства та юності. Пан Котляров дуже гарно попрацював з джерелами та детально виклав усі етапи навчання молодого Філіпа.

Мабуть, навіть занадто якісно виклав, бо та кількість імен викладачів, їхніх спеціалізацій, ідей та часткового чи повного впливу на формування особистості Меланхтона просто зводять з розуму непідготовленого читача, не знайомого з тонкощами ранньомодерної європейської освіти.

Обкладинка книги Петра Котлярова

Далі автор звертається до опису не занепаду, як це прийнято вважати, а реального стану тогочасних шкіл. Указуючи не лише не негативні аспекти, як-то на залежність їх від церкви, а й на позитивні, що вони дійсно працювали не лише для кліру, а також і для заможних німців, зазвичай із княжих родів, що було вже краще, ніж нічого.

Тому другим аргументом постає реакція Меланхтона на занепад цих шкіл у ранній період німецької Реформації. Коли він не міг байдуже споглядати за руйнуванням освітньої системи і "став у пролом". Саме він спонукає Лютера до вирішення цієї проблеми. І Мартін знаходить удалий шлях, коли пише звернення до князів, закликаючи їх узяти під патронат християнські школи та всяко підтримувати їхній розвиток.

Також Філіп особисто працював над створенням освітніх програм для шкіл, і це є третім доказом його яскравої особистості. Бо саме на цьому етапі він мав конфлікти з Лютером щодо поглядів на те, що варто залишити, що відфільтрувати, а що й відкинути як зайве. І в цій ситуації Меланхтом виступає як гуманіст широких поглядів і обстоює своє бачення.

На світанку модерної Європи: причини та передумови німецької Реформації

Окрім питань пов’язаних з освітою, Філіп був задіяний в богословських диспутах як з католиками, які визнавали його вченість і аргументованість позиції, так і з соратниками-протестантами, які не приховували свого захоплення від нагоди чути помітного інтелектуала свого часу.

Саме цей дар талановитого промовця є наступним аргументом на користь самобутності Меланхтона. Недарма саме його завжди делегують як політика на переговори із сусідніми державами для реалізації мрії Лютера зі створення європейського союзу протестантських держав.

Пізніше Філіп навіть мав листування з патріархом Константинополя, розглядаючи можливість православно-лютеранського союзу. І хоча ні першому, ані другому об’єднанню не судилося відбутися, забувати той фундамент міжконфесійних відносин, які заклав Меланхтон, не варто.

Тому монографію пана Котлярова вважаю якісною та корисною для всіх, хто цікавиться особистостями Реформації. Застерігаю, що це не науково-популярне видання. Стиль книжки пересічному читачеві може здатися занадто тяжким та інформаційно перевантаженим.

Ольга Духніч: Бабин Яр має стати частиною української національної пам’яті

Проблема не в тому, у кого більше грошей і хто яскравіше чи цікавіше побудує, а в тому, наскільки українське суспільство є частиною цього процесу і частиною дискусії про нього, наскільки воно розуміє і приймає цей об'єкт і каже: ось це наша пам'ять. І зрештою наскільки цей проєкт не зовнішній для українського суспільства, а внутрішній. Таке не можна нав'язати і купити не можна.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: всі в хорошому стані, принаймні зараз

За ці дні дуже мало вартого запису, життя триває спокійно і навіть дещо монотонно. Усі ніби в порядку, жодних ознак пригнічення. Судячи з зовнішнього вигляду, поні зараз у найкращому стані за весь час; те саме стосується і собак, окрім одного-двох.

Богдан Червак: Україна як спадкоємниця УНР

Не належу до тих, хто пропонує не звертати уваги на статтю Путіна про українсько-російські взаємини. Навпаки, Україна має сприйняти її як акт гібридної агресії і реагувати адекватно. Ключова теза Путіна, яка зафіксована у його опусі й неодноразово озвучувалася публічно - «сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи».

Галина Сита: Як я познайомилась з «українською проблемою» у 80-90-их

Вирішила розповісти, як мені у 80-х–90-х роках довелося долучитися до «української проблеми» в нашій країні, як я стала свідомою українкою. Таких моментів було кілька, в тому числі і бесіда з представником КҐБ в Інституті математики, який почав свій допит з дивних тоді для мене питань: «хто ви за національністю?», « чи володієте ви українського мовою?», «хто в ІМ говорить українською мовою?», «з якою метою ви мандруєте по Україні?» – може, про це коли-небудь напишу докладніше.