Кілька штрихів до історії про Олексія Алчевського

Нещодавно «Історична правда» опублікувала статтю Олега Вишнякова та Івана Дубченка "Олексій Алчевський. Українець, який нам потрібен". Пра-праонука Олексія Алчевського, харківʼянка Олена Рофе-Бекетова має свій погляд на одного з перших українців-олігархів


 

Статтю про Олексія Алчевського автори писали з теплом і вдумливо. Утім, маю кілька уточнень до біографії мого славного пра-прадіда:

1) Олексій Бекетов спочатку став Академіком архітектури у 1894 році, створивши проєкт "абстрактної" публічної бібліотеки, а вже потім розробив проєкт саме Публічної бібліотеки, що зараз носить ім'я Короленка (1899-1901 рр.);

2) Олексій Кирилович був одним з багатьох інших меценатів, що підтримали будування публічної бібліотеки; крім того, проект бібліотеки Олексій Бекетов створив на безоплатній основі, це був його внесок в справу будування бібліотеки;

3) Навряд чи Олексій Алчевський сплачував за будівництво чи проект будинку нинішнього Харківського художнього музею, бо це була приватна садиба;

Можливо, автори мали на увазі той будинок, що зараз є виставковою залою Харківського художнього музею (а з самого початку саме ця будівля і була будівлею школи Христини Алчевської);

У школі Христини Алчевської
У школі Христини Алчевської

4) Олексій Алчевський мав два прохання-пропозиції до Вітте: він, в першу чергу, просив державне замовлення, а, вже якщо в замовленні буде відмовлено, просити випуск облігацій.

На жаль, все відбулося саме так, як і написано в статі: "... Міністерство фінансів повністю і безапеляційно відмовило Алчевському та його компанії у будь-якій підтримці та допомозі".

Тут, до речі, цікаво згадати, що, як тільки завод перейшов до рук Рябушинських, держава зробила те саме замовлення, про яке так прохав Олексій Кирилович.

5) В родині зберігається останній лист Олексія Кириловича; з цього листа досить ясно видно, що, на превеликий жаль, той останній крок Олексій Кирилович зробив за своїм бажанням.

Але Олексія Кириловича настільки поважали і любили в Харкові, що, навіть, не зважаючи на те, яким чином було закінчено його життя, Алчевського поховали на кладовищі всередині огорожі.

Коли у 1970-ті роки кладовище переносили, міська влада відмовилася переносити прах Олексія Алчевського.

Акція Донецько-Юріївського металургійного товариства,засновником якого був Олексій Алчевський
Акція Донецько-Юріївського металургійного товариства,засновником якого був Олексій Алчевський

В своїй роботі "Уроки кризиса" Ленін написав:

"Уроки кризиса, разоблачающего всю нелепость подчинения общественного производства частной собственности, так назидательны, что теперь и буржуазная печать требует усиления надзора — напр., над банками.

Но никакой надзор не помешает капиталистам основать во время оживления такие предприятия, которые неминуемо потом банкротятся.

Алчевский, бывший основателем обанкротившихся земельного и торгового банков в Харькове, доставал себе правдами и неправдами миллионы рублей для основания и поддержки горнопромышленных предприятий, суливших золотые горы.

И заминка в промышленности погубила эти банки и горные предприятия (Донецко-Юрьевское общество)".

Цієї характеристики від "вождя пролетаріату" вистачило як раз до кінця СРСР; ім'я Алчевського було або взагалі викреслено, або згадувалося виключно в негативному світлі.

Тому родині було відмовлено в тому, щоб перенести його поховання (хоча могили Христини, Христі, Івана Алчевських, Олексія Бекетова було перенесено).

А, загалом, стаття дуже гарна, її багато перепощують в соціальних мережах. Тим більш гірко бачити, що розповсюджуються помилки замість історичної достовірності.

Ксенія Рожак-Литвиненко: Соня Делоне - одеситка, художниця, модельєрка

Життя родини художниці було доволі трагічним. Брат загинув в радянській тюрмі на Соловках після п'ятнадцятирічного ув'язнення. Мати жила останні роки впроголодь, попри отримувані від дітей кошти. Будинок, отриманий Сонею в спадщину від родичів в Петербурзі, був націоналізований

Віктор Ющенко: Віктор Ющенко: Чому після Грузії - Україна?

Теоретично десятки російських БТРів можуть взяти курс на Київ. Існує маса сценаріїв, як зіграти на кримському питанні, вчинити серію провокацій, дестабілізувати ситуацію у Криму — і далі відбувається черга подій, яка закінчувалася б тільки тим, що у Києві спускається український національний прапор.

Максим Майоров: Ще двадцять років тому Тайвань претендував на Туву

Конфлікт Тайпею з Пекіном не сепаратистський, а громадянський. Тайвань - вцілілий уламок Китайської Республіки (не плутати з Китайською Народною Республікою). Це як дві Кореї, тільки в менш паритетних пропорціях. Обидва Китаї претендують на всі території один одного. Але є нюанс. Китайська Республіка тривалий час вважала своїми всі володіння останньої маньчжурської династії імператорського Китаю. А це трохи більше, ніж сучасна КНР. Відмінності видно на карті

Андрій Іванець: Столітні традиції антиукраїнської «новомови» росіян

4 серпня 1921 року комуністи постановили називати голод в Росії - голодом, а в Україні «неврожаєм»