Фейковий «будинок Леонтовича», який збираються відновлювати

Знову і знову виринає на просторах інтернету чергова кампанія по збору коштів на відновлення фейкового "будинку Леонтовича" в Шершнях.

Фейковий
Фейковий "будинок Леонтовича", який збираються відновлювати

Для початку тим, хто з якоїсь причини не в курсі хто такий Микола Дмитрович Леонтович раджу почитати... ну, наприклад, Українську Вікіпедію (зайвих переглядів нашій вікі багато не буває).

Отже, коли Микола був малий в нього був батько. Ну, а як без батька? Кожна дитина, принаймні біологічно, має батька і матір. Без цього ніяк.

Але в Миколи був найсправжнісінький тато в усіх сенсах, і не просто тато, а тато-священик Подільської єпархії Леонтович (що не дивно) Дмитро Феофанович.

І через те що тато був священник (там загалом була вся родина священницька, наприклад, дядько Миколи був парафіяльним священником в селі Лип'ятин), родина Миколи часто переселялася за місцем служби Дмитра Феофановича.

Так от, коли Миколі йшов другий рік, батько 20 червня 1879 р., за своїм проханням, Преосвященним Маркелом переведений на служіння у селі Шершні Тиврівської волості.

Тобто ми не маємо жодного сумніву, що малий Микола жив з родиною в Шершнях і не просто жив, а зростав та, можливо, робив свої перші кроки в музиці.

Бо в Шершнях Леонтовичі прожили досить довго — з парафії у селі Шершні Дмитро Леонтович адміністративно переведений у село Новоселиця Літинського повіту (тепер Літинського району) 14 березня 1891 року.

Майже 12 років було Дмитро Феофанович парафіяльним священником в Шершнях (на жаль, церковних документів по цьому селу не дуже багато вціліло). А якщо був в селі священник значить він мав десь жити, тобто мав би бути священницький дім. Ну, або хоча б якась квартира.

Джерело, яке може містити інформацію про церковні приміщення це або церковнопарафіяльний літопис, або клірові відомості церкви. І якщо перші це досить рідкісні документи, то клірові складалися щорічно.

Зберігаються клірові в Державному архіві Хмельницької області в фонді 315 – Подільська духовна консисторія

Що ж кажуть клірові відомості? Відомості кажуть, що новий, дерев'яний, на кам'яному фундаменті, критий шалівкою (тесом) будинок священика, побудований у 1880 році, коли вже на парафії був священником Дмитро Феофанович. Будинок мав п'ять кімнат і кухню. При ньому був один сарай і погріб, решта господарських служб старі.

Подільська земля має багато видатних людей. Одним з таких людей, є священник, історик, знаний дослідник, автор та укладач багатьох історико-краєзнавчих праць та довідників Юхим Сіцінський.

Юхим Сіцінський
Юхим Сіцінський

До чого тут він? Річ у тому, що у відомій та шанованій сучасними дослідниками праці "Приходы и церкви Подольской епархии", яку редагував Сіцінський бачимо наступну інформацію про хату священника в Шершнях: "Священнические помещения сгорели в 1898 году".


Що ж виходить?

Все дуже просто — чергова кампанія, як і попередні, побудована на фейковій "хаті Леонтовича", бо справжній будинок священника в Шершнях був дерев'яним і проіснував тільки 18 років — з 1880 по 1898.

Та ж будівля, яка видається за будинок Леонтовича, складена з цегли та каменю (добудови різних років), а не є дерев'яною. І єдине, що її маркує як будинок Леонтовича це радянська табличка, яку колись навісили на колгоспну контору.

Микола Леонтович
Микола Леонтович

Чи треба через це Шершням відмовитись від фестивалю, створення музею чи будь-якого іншого увічнення пам'яті видатного земляка (і не кажіть, що він не земляк, бо там не народився)? Звичайно, ні! Навпаки треба активно працювати над створенням Музею, творити фестивалі, зводити пам'ятники.

Але в цьому процесі не має бути ключовим фейк, а простіше кажучи брехня, яка постала руками радянських чиновників та культивується сучасниками, яким не вистачило тями звернутися до архівів, щоб взнати правду.

Детально про священицький рід Леонтовичів з Поділля можна прочитати в статті Катерини Висоцької та Марина Кошельник на сайті Вінницького краєзнавчого музею. Там же наведено скани з клірових відомостей шершнянської церкви, а я додаю до посту скріни сторінок праці "Приходы и церкви Подольской епархии", що присвячені Шершням...

Читайте також:

Повторний розстріл після смерті: до питання замахів на пам'ять Леонтовича

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Шоста зупинка. Площа Лесі Українки

Поруч інституту був великий універмаг, Печерський. І там час від часу траплялися дива у вигляді імпортних товарів. Проте навіть коли ці товари з'являлися, і коли ти в боротьбі та навіть бійках доходив у кількагодинній черзі до омріяного прилавку, виявлялося, що купити їх на зарплатню інженера не завжди було легко. І дівчата придумали геніальний вихід

Андрій Руккас: Сто років бою біля Чорного Острова

Крім Євгена Мишківського, в бою біля Чорного Острова полягли козаки Іван Литовченко та Йосип Продиус, пропав безвісті бунчужний Олекса Фількевич. У 100-ту річницю бою, в Чорному Острові відкрили пам'ятний знак на честь загиблих героїв. А от чи є вулиця імені Євгена Мишківського у Тернополі?! Схоже, що немає

Юрій Юзич: Пластуни віднайшли у Відні могилу начштабу корпусів УГА Фердинада Льонера

Хто такий Фердинад Льонер (Ferdinand Lohner)? Уродженець Сараєво, австрійський німець. Випускник віденської академії генштабу 1914 року. Відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. Добровольцем вступив до УГА.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка «Вулиця Івана Кудрі». П`ята зупинка

Боєнська вулиця, сповнена тваринного жаху в прямому сенсі, Іван Кудря, за яким тягнеться шлейф крові та нищення, трагедії Жовтневого палацу та Хмарочоса Гінзбурга, а тепер готелю `Україна`, які стоять практично поруч, дивляться один на одного – усі ці місця та імена якось фантастично сплелися драматичними нитками нашої історії.