Спецпроект

Як митрополит Шептицький не вітав вождя німецького народу у 1941-му

В контексті дискусій які ведуться нині в Україні навколо постаті Митрополита Андрея Шептицького, публікую рукопис звернення до українців, підписане ним на початку липня 1941 року після зайняття Львова німецькою армією.

Митрополит Андрей Шептицький
Митрополит Андрей Шептицький

Власне цей документ спричиняє упередження до Митрополита як зі сторони представників польського народу, так і єврейського.

Отже, вночі 30 червня 1941 року о 4.30 до Митрополита Шептицького терміново прийшла делегація у складі капітана абверу, який був зв'язковим між міністром Розенбергом та групою армій "Південь", Ганса Коха, та зондерфюрера Кейта, Ярослава Стецька та о. Івана Греньоха.

На стіл вони поставили звернення, яким Митрополит повинен був привітати німецьку армію та підтримати цивільний уряд Ярослава Стецька. Німецькі офіцери обманули Андрея Шептицького, заявивши, що Гітлер погодився на те, щоб створити Українську Державу.

Однак, якщо не буде підтримки Шептицького, заявили відвідувачі, та не буде опубліковано текст звернення до українців, німецька влада не погодиться на оголошення Акту про відновлення України.

Переконували 4 години. Рукопис самого звернення Шептицького публікую і бачимо, що своєю рукою він його не писав. Ба більше, Шептицький віднайшов мужність власноруч викреслити фразу "установлений Вождем німецького народу Уряд".

 
Джерело: ЦДІАЛ
 
Джерело: ЦДІАЛ

Пізніше цей текст буде набрано на машинці, але фраза все одно залишиться і Андрей Шептицький ще раз своєю рукою це викреслить.

 
Джерело: ЦДІАЛ

Звернення позитивно оцінював львівський рабин Давід Кагане (врятований Шептицькими під час Шоа – ред.), який писав про те, що треба було мати відвагу заявити про те, що влада повинна трактувати мешканців Краю без огляду на національне походження і релігійну приналежність.

"Особливий інтерес для євреїв має пастирське послання митрополита Шептицького, написане 1-го липня 1941 року, незабаром після того, як Україна проголосила свою незалежність.

У своєму посланні митрополит закликає український народ до слухняності, дисципліни й виконання вказівок нового уряду. Він чекає від нового уряду, і навіть просить його про це, розпоряджень і законів, заснованих на справедливості, що будуть гарантувати добробут і достаток усього населення, незалежно від віросповідання, національної приналежності та суспільного становища.

Саме цей уривок із послання митрополита, такий важливий для євреїв, говорить нам багато чого про його автора. У ті божевільні дні привселюдні заяви про обов'язок або толерантність відносно прихильників інших релігій, під якими митрополит, не приховуючи цього, розумів у першу чергу євреїв, потребували чималої мужності й непохитності моральних підвалин.

Не зайве нагадати, що в той час українці, на жаль, теж брали участь у побитті євреїв. Подібні заклики були вкрай непопулярними, і той, хто їх проголошував, наражався на чималий ризик", - написав рабин Кахане у своєму "Щоденнику Львівського гетто".

Ось така історія. Може мій допис дійде до того історика, хто фахово дослідить цю тему і спростує міф про Шептицького, як німецького колабораціоніста.

Цей документ є у ЦДІА у Львові. Та на жаль, ніхто не спішить досліджувати цю тему і фахово говорити про загадки історії із тих часів.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Тамара Гундорова: Українознавство, Архів і нація в часи війни

11 липня відбулася церемонія відкриття the Competence Network of Ukrainian Studies, Frankfurt (Oder) - KIU (Berlin) в університеті Віадріна. Публікуємо текстову версію виступу професорки Інституту літератури ім. Т.Шевченка та Прінстонського університету Тамари Гундорової про те, як нинішня війна з Росією руйнує не тільки життя багатьох українців, а й архіви, музеї та бібліотеки.

Петро Шуклінов: Це не спринт, це марафон

Згідно опитування Центру Разумкова значна частина українців підтримують початок переговорів з РФ (44%), але без виконання умов русскіх та Путіна (85%). Ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини. Можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.