«Сказання з Небезпечного Королівства»: Еаренділ та Об’єднані Нації

Що спільного між Толкіном та Черчиллем? Крім того, звісно, що обидва – англійці, й обидва – кожен по-своєму – прославили свою батьківщину? Адже за життя вони жодного разу не зустрічалися та навіть не розмовляли – принаймні їхні біографи про таке не повідомляють.

Утім, не варто поспішати з висновками. Адже ХХ століття багате на неймовірні історії.

 

Обох – Толкіна та Черчилля – пов'язувала Південна Африка. Перший народився там у місті Блумфонтейні наприкінці ХІХ століття, за десять років потому, як між Британською імперією та державами місцевих голландських поселенців – бурів – відгриміла Перша англо-бурська війна.

Другий потрапив туди вже у значно старшому віці як журналіст. І навіть встиг повоювати на боці Британії, щоправда, не у Першій, а вже у Другій англо-бурській війні.

Дитячі спогади про "Чорний континент" - як от пригода з небезпечним тарантулом, що мало не коштувала життя малому Рональдові – пізніше надихнули Толкіна на написання однієї з тих чарівних історій, які зробили його ім'я відомим на весь світ.

Пригадуєте – подорож тринадцятьох гномів та одного гобіта через Чорний ліс, де жили велетенські отруйні павуки? А Черчилль залишив про Африку цілих дві книги, щоправда, у світі, на відміну від толкінівського "Гобіта", вони відомі значно менше.

 
Джон Рональд Руел Толкін у формі британського лейтенанта. Фото 1916 року 
Джерело: reddit.com

І Толкін, і Черчилль воювали за Британію у Першій світовій війні. Обом судилося також пережити й наступну, набагато страшнішу війну. Щоправда, участь у ній брали вже їхні діти, й, що цікаво, тут також не обійшлося без Африки.

У Лівійській пустелі у складі британського спецпідрозділу воював син Черчилля – Рендольф. Крістофер Толкін навчався, а потім служив військовим льотчиком у британській Південній Африці. А Майкл, ще один син Толкіна, брав участь у Битві за Британію.

Толкін відомий у світі передусім як один з найкращих авторів фентезі. Черчилля, хоч він також лишив по собі чималий письменницький доробок, більше знають як одного з кращих британських прем'єрів, завдяки якому Сполучене Королівство не лише вистояло, але й перемогло у Другій світовій війні. Тож історія, про яку піде мова, певною мірою поєднала у собі й війну, й літературу.

У 1913 році Толкін, тоді студент у Оксфорді, натрапив у збірці давньоанглійських текстів на вірш, у якому були такі рядки:

Eala Earendel engla beorhtast

ofer middangeard monnum sended.

("Привіт тобі, Еаренделю, найсвітліший з ангелів, якого над середзем'ям надіслали людям" – С. Р.).

Як писав біограф Толкіна Гамфрі Карпентер, чомусь саме слово "Еарендел" схвилювало юнака та вразило його до глибини душі.

 
Андреа дель Вероккіо. Картина "Хрещення Христа", на якій зображено Івана Хрестителя. Саме з ним Толкін уперше ототожнював ім'я "Еарендел" з давньоанглійської поеми Кюневульфа "Христос" 
Джерело: Вікіпедія

"Я відчув дивний трепіт, - пригадував згодом Толкін, - немовби щось ворухнулося в мені, пробуджуючись од сну. За цими словами знаходилося щось далеке, дивне та чарівне, й потрібно було лишень вловити це "щось", значно древніше, ніж древні англосакси".

Пропонований словником переклад – "промінь, що сяє" - не задовольняв. Адже слово здавалося геть не схожим на жодне з давньоанглійських, а тому, вочевидь, повинно було мати якесь інше, особливе значення. Пізніше Толкін витлумачив його як алюзію на Івана Хрестителя, але разом з тим вважав, що первісно "Еарендел" було назвою зірки, яка провіщала схід сонця.

Слово це міцно засіло у пам'яті молодого філолога та спонукало його до написання власного вірша про подорож Еарендела. Але то був не кінець, а лише початок історії. Бо коли один з друзів спитав Толкіна, про що його вірш, той відповів: "Не знаю, але спробую з'ясувати".

 
Шкільний товариш Толкіна Джеффрі Сміт, який загинув у Першу світову війну. Саме його запитання спонукало Професора віднайти власну історію про Еарендела 
Кадр з фільму "Толкін" фінського режисера Дома Карукоскі. У ролі Сміта – британський актор Ентоні Бойл

І з'ясував – створивши цілий власний всесвіт, де "боги" та ельфи вели довгу та майже безнадійну борню проти великого ворога за повернення коштовних сильмарилів, вмістилища первісного світла. А Еаренділові – так Толкін почав писати це ім'я – судилося стати у цьому світі захисником смертних людей, тим, хто "жданий і прибулий зненацька, жаданий і прибулий понад усяку надію". А потому вирушити на своєму кораблі у подорож небесними морями та перетворитися на зірку, яку "ніхто не сподівався побачити", - знак нової надії.

Й навіть самим рядкам про Еарендела, з яких усе почалося, у толкінівському світі знайшлося місце – саме їх, трохи змінені, вигукував Фродо у Лігві Шелоби на підступах до Мордору, у місці, "де згасали усі інші вогні".

Під час Другої світової війни британський прем'єр Вінстон Черчилль навряд чи знав про філолога Толкіна та його лінгвістичні студії. Зате добре знав про іншого класика англійської літератури Джорджа Байрона, чиї рядки з поеми про подорож Чайльда Гарольда певним чином відбилися у "Декларації Об'єднаних Націй".

 
Британський прем'єр Вінстон Черчилль та президент США Франклін Рузвельт на облавку лінкора "Принц Вельський". Саме вони стали авторами тексту Декларації Об'єднаних Націй, завдяки якій постала ООН. Фото серпень 1941 року 
Джерело: Вікіпедія

Сталося це наприкінці 1941 року, коли Черчилль разом з урядовою делегацією прибули до Сполучених Штатів. По прибуттю, як згадував пізніше британський прем'єр, "першим великим проєктом, який представив мені містер Рузвельт, коли я прибув з Англії, було складання врочистої декларації, яку мали підписати всі країни, що воюють із Німеччиною, Італією і Японією. Ми з президентом, повторивши наші методи підготовки Атлантичної хартії, підготували нариси декларації й поєднали їх".

Після численних переговорів та "повені телеграм, яка на тиждень затопила світ, - писав Черчилль, - ми дійшли згоди в усьому Великому союзі".

На початках у тексті угоди йшлося про "Асоційовані держави". Але британський прем'єр "процитував своєму другові (президенту США Франкліну Рузвельту – С. Р.) такі рядки з "Чайльда Гарольда":

Тут, де меч об'єднані всі нації дістали,

Земляки і наші у той день до бою стали!

Подвиг славний і великий у віках не вмре".

Тож президент США запропонував у кінцевому варіанті замінити "Асоційовані держави" на "Об'єднані Нації", і на думку Черчилля, це було "велике вдосконалення".

 
Одне з перших видань поеми Джорджа Ґордона Байрона "Паломництво Чайльда Гарольда". Рядки з поеми надихнули Черчилля та Рузвельта на використання терміну "Об'єднані Нації" у тексті однойменної декларації 
Джерело: Вікіпедія

Вже на ранок наступного дня, першого у новому 1942 році "президента в його кріслі закотили до мене в кімнату. Я, - згадував Черчилль, - прочитавши проєкт, погодився з ним. Декларація сама по собі не здатна вигравати битв, але вона точно визначала, хто ми і за що воюємо. Згодом того ж самого дня Рузвельт, я, Литвинов (заступник наркома закордонних справ СРСР та посол у США – С. Р.) і Сун, представляючи Китай, підписали цей урочистий документ у кабінеті президента. Держдепартамент мав зібрати підписи решти двадцятьох двох країн".

Звісно, це співпадіння, але місцями угода аж надто перегукувалася з образом толкінівського Еаренділа. "Уряди, що підписали цю Декларацію, - йшлося у документі, - переконані, що повна перемога над їхніми ворогами необхідна для захисту життя, свободи, незалежності, свободи релігії і для збереження прав людини та справедливості як в їхніх країнах, так і в інших країнах, що нині вони провадять спільну боротьбу проти диких і брутальних сил, які намагаються поневолити світ".

 
Наші дні. Представник Росії, держави-продовжувача одного з підписантів Декларації Об'єднаних Націй, всупереч фактам уперто заперечує агресію Москви проти України. Фото ілюстративне 
Джерело: ru.krymr.com

На посталу за наслідками декларації Організацію Об'єднаних Націй її засновники покладали особливу роль. Адже вона мала дати людству надію, що Друга світова війна стане останньою, й надалі усі суперечності між країнами вирішуватимуться виключно мирним шляхом.

Так само й Зірка Еаренділа, вперше зійшовши на небосхилі, знаменувала собою скоре закінчення багатовікової борні, у якій, нарешті, Ворога буде переможено.

Та не так сталося як гадалося. Створення ООН не покінчило з війнами. Хоча Організація, поза сумнівом, відіграла у деяких міждержавних конфліктах стабілізуючу роль.

У світі Толкіна перемога над Ворогом також не стала ні повною, ні останньою. Тож поки що мрія авторів "Декларації Об'єднаних Націй" про мир на землі так і залишається мрією. Але Зірка Еаренділа – Венера – все ще горить на небосхилі, даруючи надію тим, хто шукає світла у темряві ночі.

 
Зірка Еаренділа зійшла на заході Середзем'я. Малюнок Алана Лі 
Джерело: tolkiengateway.net

Ще одне співпадіння?

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: табір, стара хатина та день відпочинку

Було щось гнітюче у цьому – знайти стару хатину в такому занедбаному стані. Я дуже розраховував побачити старі мітки та хатини неушкодженими. Усвідомлювати, що старі затишок і радість пішли звідси, було нестерпно розпачливо. Це ж основоположний вияв людської цивілізованості – дійшовши до таких місць, залишати по собі якнайбільше затишку тим, хто прийде після

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: косатки, сани, поні на власний дім

День лиха. Я зробив дурницю, дозволивши сьогодні спустити треті моторові сани. Це швидко виконали, поставивши їх на тверду кригу. Пізніше Кемпбелл повідомив, що один із матросів пірнув ногою під лід, проїжджаючи по сльотавому відтинку десь за 200 ярдів від корабля. Я не надав цьому великого значення, бо подумав, що він просто пробив наст.

Максим Майоров: Від Рокитного до Перемишля: кілька дат з історії Другої Світової на «східних кресах»

4 січня маємо 77-му річницю початку акції «Буря». Польський уряд у Лондоні та «підпільна держава» у німецькій окупації спланували виступ завчасно. Партизани Армії Крайової тільки чекали на привід – вступ регулярних радянських військ на польську землю

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: свобода після двадцяти днів у кризі

У переддень Нового року ми досягнули моря Росса, але ще не досягнули краю наших нещасть. Жахлива видалась ніч. На першій вахті ми відхилилися на два румби і встановили косе вітрило. Наші умови це не покращило, але принаймні додало швидкості.