Щоденник Скотта: наука – наріжний камінь усякого труда!

Сьогодні на сніданок мали рибу, але значно більше втіхи приніс інший результат ловів, розкритий мікроскопом Аткінсона. Він відкрив кількох нових паразитів і забезпечив себе роботою на тривалий час

 

Від редакції: 25 листопада 1910, британський капітан Роберт Скотт тільки-но збирався покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Із люб'язного дозволу перекладача "Історична правда" публікуватиме щоденникові записи керівника британської експедиції, що розміщуються на Фейсбук-сторінці "Полярний щоденник капітана Роберта Скотта".



П'ятниця, 5 травня

Ще один спокійний день після тихої ночі. Раз чи двічі вночі легкий північний вітер, швидко вщухав. Температура не нижче -12ºF. Що означає це відносне тепло?

Як завжди у тихі дні, на Флюгерному пагорбі температура на 3-4 градуси вища. Приємно бачити, скільки роботи вже здійснено на станції. Ніхто не ледарює, у всіх повно роботи і можна не сумніватися, що праця принесе неабиякі плоди.

Навряд чи якийсь інший триб життя здатен так яскраво проявити людину, як це робить життя у таких експедиціях. Можна помітити неабияку переоцінку цінностей. За звичайних обставин дуже легко створити враження про себе, трошки похизувавшись; самооцінка – маска, що приховує численні слабкості.

Переважно ми не маємо ані часу, ані бажання зазирати під неї, тож зазвичай приймаємо людей такими, якими вони самі себе виставляють. Тут же зовнішня показуха – ніщо, має значення тільки внутрішній стрижень. Так "боги" миршавіють, а смиренні займають їхнє місце. Прикидатися безглуздо.

Вілсон постійно в роботі з олівцем і фарбами, швидко і невпинно додає до свого портфоліо чарівні замальовки, а час від часу заповнює прогалини у своїй зоологічній роботі часів "Дискавері"; опріч того, готовий охоче надати пораду і допомогу іншим; його тверезі судження високо цінують, а тому постійно по них звертаються.

Сімпсон, майстер свого ремесла, невтомно уважний до роботи своїх численних самописних приладів, спостерігає за всіма змінами із науковою проникливістю, роблячи роботу щонайменше за двох, і постійно прагне розширити зону спостереження та співставити результати. Нині метеорологічні та магнетичні спостереження в нас на такому рівні, якого ще ніколи не було у полярних експедиціях.

Райт – добросердий, сильний, кмітливий, спраглий заповнити розум знаннями про проблеми криги цього дивовижного регіону. Він узявся за роботу з електрикою, враховуючи сучасний інтерес до неї, пов'язаний із радіоактивністю.

Еванс вкладає в роботу весь свій світлий розум, і це завзяття приносить йому неабиякі успіхи. Йому ми завдячуємо значним заощадженням часу – річ надзвичайно важлива для всіх, а особливо для роботи фізика.

Йому ж і його працелюбності завдячуємо і точними дослідженнями наших найближчих околиць; можемо розраховувати, що зібрана інформація буде в підсумку коректно нанесена на мапи. Йому допомагає Ґран.

Інтелект Тейлора – всепоглинальний і різносторонній; він ніколи не вимикається і має широке розмаїття інтересів. Що б він не написав, – це буде цікаво, бо пером він теж володіє.

Розум Дебнема – ясніший. У ньому ми маємо добре навченого, стійкого працівника, здатного переконати тихим словом; він цілком свідомий понять старанності та добросовісності.

 

Практичному генію Боверса завдячуємо злагодженістю роботи станції. У нього є своя метода, за якою організовується вся робота, тож тепер усі наші витрати точно узгоджені із запасами, а в мене є неоціненна перевага – знаю, на скільки часу вистачить кожного з наших припасів, і можу бути впевненим, що жоден із них ми не змарнуємо.

Ніколи ще дієвий розум і дієве тіло не сполучалися так вдало. Його діяльність безупинна, вона не допускає ані хвилини простою і постійно знаходить нові форми для втілення.

Можна побачити, як він наглядає за підйомом кулі, а вже наступної миті мчить по крижині слідом за шовковою ниткою, на якій вона трималась. Впоравшись із цим, він іде займатися з поні, а після того – і з собаками; останнє завдання він собі вигадав сам, бо зараз більше нема кому доглядати за тваринами.

Зараз він таким самим чином розставляє погодні будки, щоб потім порівняти їхні записи із записами домашнього. Він страшенно любить перебувати просто неба і, здається, зовсім не страждає від негоди; але при цьому і всередині хатини він проводить час з не меншою користю.

Він заповзявся дослідити, які їжа та одяг найбільш придатні для санного походу до найвіддаленіших місць, і вже стає в цьому питанні справжнім знавцем. Це буде мені важливою підмогою, та ще й такою, якої ніхто інший не здатен надати.

Поряд із закутком фізика Аткінсон тихенько вивчає паразитів. Він уже в новому світі. Розкладання сітки – його діяння, а вилов – його поле досліджень.

Він повсякчас підходить до мене і питає, чи не хочу я поглянути на якісь нові види, і тягне мене роздивлятися різних найпростіших та асцидій, складених на скельці його мікроскопа. Навіть риби самі по собі ще відносно нові для науки; аж дивно, що їхніх паразитів стали досліджувати так скоро.

Стіл Аткінсона з безліччю мікроскопів, пробірок і спиртівок стоїть поряд із темною кімнатою, де Понтінг проводить більшу частину життя. Мені видається, що він живиться мистецьким завзяттям.

Увесь світ наш бачиться йому інакшим, ніж усім нам: він оцінює його за мальовничістю; його радість – зуміти мистецьки відтворити цю мальовничість, його туга – не зуміти зробити це.

Важко уявити більшу відданість роботі, і зовсім не доводиться сумніватися у її продуктивності. Я не кажу, що він байдужий до роботи інших, зовсім ні, – просто всю свою енергію спрямовує на найменші дрібниці власної справи.

Черрі-Гаррад – ще один любитель працювати просто неба, тихий та скромний; він усім серцем відданий дослідженню життя і має глибоке прагнення допомагати геть усім. "Доводилося вже бачити його у критичних ситуаціях: завжди надійний, з твердим характером".

Усередині він редагує наш полярний журнал [В обидві свої антарктичні експедиції (у 1901-1904 роках на "Дискавері" та 1910-1913 роках на "Террі Нові") команди Скотта видавали журнал, який назвали "Саут Полар Таймс". Всього вийшло 12 чисел, кожне – в єдиному примірнику. Останнє число підготували, коли вже було зрозуміло, що учасники полярного загону загинули, але до того, як їх знайшли], назовні – споруджує пробні кам'яні хатини і ворваневі печі, передусім із прицілом на зимову мандрівку до мису Крозьє, але ці експерименти зрештою матимуть користь для будь-якої партії, яка виявиться відрізаною від домашньої станції.

Дуже корисно знати, як найкраще використовувати ті скупі ресурси, якими забезпечує природа у цих регіонах. У зв'язку з цим я досліджував нашу арктичну бібліотеку, щоб розібратися, як будувати снігові хатини і які знаряддя для цього необхідні.

Отс усім серцем разом із поні. Він повністю відданий турботі про них і я впевнений, що до санного сезону він доведе їх у найкращій можливій формі. Він весь час зайнятий розпакуванням припасів, встановленням ворваневої печі і таким іншим, тоді як його супутник Антон неухильно порається зі стійлами – прекрасний хлопчина.

Еванс і Крін лагодять спальні мішки, покривають валянки і взагалі працюють над санним спорядженням. Насправді серед нас нема жодного ледаща, ні в кого нема навіть найменших ознак лінощів.

 

Субота, 6 травня.

Ще два дні спокою, що зрідка переривається поривами вітру.

Вчора, в п'ятницю ввечері, Тейлор прочитав вступну лекцію зі свого надзвичайно захопливого предмета – сучасної фізіографії.

Ці сучасні фізіографи налаштовані пояснити форми ерозії землі принципами здорового глузду, без огляду на геологію. Через це їм необхідна своя власна особлива термінологія. Вони вважають, що русла річок не тимчасові, а переважно давно усталені.

Разом із підйомами землі вони проходять через географічні цикли, можливо, численні. У кожен із географічних циклів вони розвиваються із V-подібних форм на інфантильній стадії; русла розширюються і поглиблюються, схили берегів на пізніших стадіях стають більш пологими і поступово вирівнюються із рівнем моря.

На сенільних стадіях річка стає широким повільним рівнинним потоком із невеликим перепадом рівнів. Зрештою формується пенеплен [Пенеплен – денудаційна рівнина, утворена на місці зруйнованих гір в ході тривалих процесів вирівнювання рельєфу в умовах вологого клімату]. Насамкінець, із новим підйомом суходолу, починається черговий цикл.

Так це влаштовано у найпростішому випадку, але насправді кожен випадок відрізняється через нерівність підйомів, зсуви, різну міцність гірських порід тощо. Звідси виникають зміни у руслах річок і цим же пояснюється той факт, що деякі річки перебувають на різних стадіях циклу.

Свої пояснення Тейлор проілюстрував прикладами.

Північний Ред у Канаді – рівнинна, хоча й піднята; вода стоїть у меандрах, русло інфантильне V-подібне.

Долина Рейну – розкішні краєвиди вниз від Майнца через інфантильну форму нещодавно піднятого регіону.

Російські долини – приклад "сенільності".

Значно складніше із Блакитними горами – це, поза сумнівом, складки землі; Непін тече по відгалуженню складки, при чому долина його утворювалася по мірі підйому складки; химерні долини утворені ерозією міцних порід, що лежать поверх м'яких.

Річкові перехоплення. Внутрішнє – коротке замикання меандра, як у селі Коо в Арденнах; зовнішнє – потік перехоплює річку, як із річкою Шолгейвен в Австралії.

Зсуви спричинили ізоляцію озера Георга і змінили вододіл усієї країни на південь.

Пізніше Тейлор розповість про впливи криги і пояснить, як утворилися ландшафти нашого регіону, тож нам буде багато про що поговорити.

 

Неділя, 7 травня

Дні нині зовсім короткі. Неясно, чому партія з Гат-Пойнту досі не повернулася. Боверс і Черрі-Гаррард встановили погодну будку із максимальними термометрами [максимальний термометр — ртутний термометр, який фіксує найвищу температуру між двома термінами спостереження. Його особливістю є те, що стовпчик ртуті не знижується при охолодженні] і термографами на морській крижині десь на ¾ милі на північний захід від хатини.

Ще одну таку будку встановлять на вершині Рампи. Вони поставили будку на один із Деєвих двоколісних візків, який легко їхав по солоній кризі, де сани пересуваються із великими труднощами. Цим транспортом керувати важко, але до настання сильних снігопадів від нього буде чимало користі.

Вчора куля досягнула пристойної висоти, перш ніж прилад відділився (десь милі 2-3, мабуть); куля підіймалася майже по прямій, а шовк полетів униз гірляндами на скелясту частину мису, так що йти за ним було досить клопітно; але, поки Боверс ішов за ниткою, Аткінсон помітив, як прилад падає за кількасот ярдів у бухті – його підняли і здобули перші важливі записи щодо температури повітря у вищих шарах.

Аткінсон і Крін встановили сіті на глибині близько трьох сажнів неподалік від західного пляжу; коли їх підіймали вчора вранці і ввечері, то обидва рази виявили там понад сорок рибин, тоді як сьогодні вранці і ввечері на тому самому місці виловили всього двадцять-двадцять п'ять.

Сьогодні на сніданок мали рибу, але значно більше втіхи приніс інший результат ловів, розкритий мікроскопом Аткінсона. Він відкрив кількох нових паразитів і забезпечив себе роботою на тривалий час.

Вчора знову настала моя черга нести нічну варту, тож сьогодні я радий можливості гарненько виспатись.

Вчора грали у футбол; приємно трохи розважитись, але світло вже нікудишнє.

Кліссолд досі вигадує кулінарні новинки; сьогодні приготував галантин із тюленини і він вийшов бездоганний.

 

Понеділок, 8 травня, – вівторок, 9 травня

В рамках циклу лекцій у понеділок ввечері я окреслив свої плани на наступний сезон. Природно, це всіх зацікавило. Не зміг стриматись і не натякнути, що, на мій погляд, проблему досягнення південного полюса найкраще вирішити, покладаючись на тягу поні та людей.

Здається, з цим твердженням усі погодились. Схоже, ніхто не вірить, що собаки здатні успішно тягнути по глетчеру та на вершини. Попросив усіх подумати над цим, вільно все проговорити і висловити мені свої пропозиції. Робота на нас чекає тяжка; чим глибше пірнаєш у такі роздуми, тим краще це усвідомлюєш.

Сьогодні (у вівторок) Дебнем показав мені свої фотографії, які він зняв на заході. Зі світлинами Райта і Тейлора вони складають надзвичайно захопливий цикл – форми криги, особливо поряд із глетчером Кеттлітца, дуже своєрідні.

Протока не відмерзає вже понад тиждень. Не збагну, чому партія з Гат-Пойнту досі не повернулася. Погода і далі навдивовижу спокійна, хоча зараз цей спокій видається непевним. Можливо, ця непевність зупиняє партію, а, може, вони чекають на місяць, який за день-два світитиме яскраво.

Хай там як, а я вже хочу, щоб вони повернулися, і не зможу заспокоїтись, поки цього не станеться.

Черрі-Гаррард експериментує з кам'яними хатинами та ворваневими печами – все з прицілом на тривале перебування на мисі Крозьє.

Боверс розташував одну погодну будку на крижині на відстані ¾ милі і ще одну, меншу, на вершині Рампи. Дивно, але температура на крижині збігається з температурою на Флюгерному пагорбі, тоді як температура коло хатини завжди на 4-5º градусів нижча за спокійної погоди. Щоб довершити записи, встановимо термометр і в південній бухті.

Наука – наріжний камінь усякого труда!!

Продовження чекайте на нашій сторінці вже за тиждень.


Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.


Приємного читання!


N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.

Борис Бабін: День втрати державності Росією

У тоталітарних режимів не лише майбутнє, але й минуле кожного року – нове

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: сьогодні мій день народження

Неперевершений тюленячий суп Кліссолда, смажена баранина, порічкове желе, фруктовий салат, спаржа і шоколад – таким було меню. Із напоїв у нас крюшон із сидру, склад якого так і лишився для нас загадкою, трохи хересу та лікеру

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: досягнення результатів терплячою роботою – найкращий урок для людства

Досягнення видатних результатів терплячою роботою – найкращий наочний урок для спраглого людства, адже те, що досягається генієм, хоча й привабливе, та все ж рідко може бути повчальним. Керівник наукового персоналу показує приклад, який краще за будь-які інші чинники підтримує той щиросердий дружній зв’язок, який вже є відмітною і благостивою рисою нашої громади.

Павло Лоза: Кінець мандрів суперечливого пам’ятника жертвам волинської трагедії?

Раніше не було можливості побудувати його зокрема у Торуні та Команчі. Зараз депутати сільської ґміни Яроцин, що у Підкарпатському воєводстві, вирішили встановити його у себе. Йдеться про спірний пам’ятник «Волинській різні», на якому, серед іншого, зображено дитину на вилах або сім’ю, що стоїть у вогні.