Ні, вони не нацисти! Вони - більшовики і комуністи!

Ті "дєди" насильно забирали українців і використовували їх як гарматне м'ясо, ті "дєди" ґвалтували українських жінок і грабували українські села рівно як і тепер. Вони підірвали Хрещатик в 1941-му і сказали, що це нацисти. Палили й руйнували наші церкви. Затоплювали села, бо так вирішила партія. Забороняли українську мову і розстрілювали за неї. Перелік цих злочинів нескінченний. Не варто порівнювати росіян з нацистами, а треба прямо називати як є — комуністами, більшовиками, червоною наволоччю

 

Зараз всі порівнюють росіян з нацистами. Я й сама пориваюся часом так робити, особливо для європейської аудиторії. Проте насправді таке порівняння є м'яко кажучи недоречним.

Нацистів зупинили в 1945-му. На відміну від російських комуністів. Саме вони продовжили чинити свої злочини тут, під лейблом серпа і молота та червоного прапора. Зараз це заплямований кров'ю невинних триколор і вкрадений у візантійців двоголовий орел.

Порівняння росіян з нацистами чи фашистами згладжує злочини червоних більшовиків. Всі чомусь забули, що ця наволоч творила в Україні у ХХ столітті:

  • червоний терор у мирних містах України після І Світової війни (після розвалу Російської імперії росіяни вели між собою громадянську війну. Червоні більшовики проти білих імперців. Обидві сторони мали в планах загарбання українських територій і йшли на неї війною. Україна тоді зазнала як червоного так і білого терору від росіян);
  • окупація українських територій у 1921 році з наступним повномасштабним терором, масовими вбивствами та депортаціями;
  • "Розстріляне відродження" — фізичне знищення цвіту української інтелігенції;
  • Голодомор-геноцид у 1932-1933 роках — винищення мільйонів українців голодом;
  • репресії, розстріли та заслання до і під час Великого терору;
  • вбивства лідерів українського спротиву в еміграції;
  • війна проти руху опору ОУН та УПА;
  • масові арешти, катування та заслання до ГУЛАГу — крупної мережі концентраційних таборів смерті;
  • прицільні спецоперації проти українців та їх родин, що дотримувалися своїх традицій чи були носіями власної національної культури — арешти, показові суди, примусове "лікування" в спецзакладах та вбивства шістдесятників і дисидентів;
  • засекречення інформації та бездіяльність після вибуху на ЧАЕС, внаслідок чого загинули й не народилися величезна кількість українців;
  • переслідування "ворогів народу" й "неблагонадійних" українців продовжувалося аж до відновлення незалежності — упівця Івана Гончарука розстріляли у 1989 році (!).

Це дуже короткий і абсолютно неповний список злочинів росіян, здійснений тільки за одне століття і тільки стосовно українців. Росіяни чинили страшні злочини й проти народів, які історично проживають на наших землях — депортація кримських татар з рідного Криму в 1944 році зламала сотні тисяч доль і забрала безліч життів ні в чому невинних людей.

Саме росіяни створили тюрму народів на початку ХХ століття під назвою СССР, їхньою ідеологією став червоний більшовизм. І це комуністи, а не нацисти чи фашисти. Нацисти творили свої злочини до 1945 року.

Червона армія росіянців в ті роки робила те саме, але на це закрили очі, бо Гітлер випередив Сталіна у втіленні плану по завоюванню Європи і тюрма народів опинилася в таборі антинацистських союзників. Далі це все покрилося фейками і міфами про "дєди ваєвалі" та "вєлічіє побєди".

А ті "дєди" насильно забирали українців і використовували їх як гарматне м'ясо, ті "дєди" ґвалтували українських жінок і грабували українські села рівно як і тепер. Вони підірвали Хрещатик в 1941-му і сказали, що це нацисти. Палили й руйнували наші церкви. Затоплювали села, бо так вирішила партія. Забороняли українську мову і розстрілювали за неї. Перелік цих злочинів нескінченний.

Але є один важливий момент. Ці самі нелюди, точніше їхні нащадки, знову пробують знищувати нас тут і зараз. Так само, як і тоді.

Європа і світ мають дізнатися правду. Але саме ми в першу чергу маємо зрозуміти цю правду. Закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні — це не просто папірчик. Це текст, за яким стоять десятки мільйонів жертв, він створений в ім'я того, щоб це не повторилося знову.

Але це повторюється прямо зараз. ЗСУ й прості українці зупинять росіян фізично, та щоб перемога була остаточною, усі ми маємо зупинити її ментально. Для цього треба знати ворога і чітко його бачити.

Не порівнювати росіян з нацистами, а прямо називати як є — комуністами, більшовиками, червоною наволоччю.

Бо якщо нацистських виродків зупинили 77 років тому, то росіяни вбивають нас прямо зараз. Підриваючи пологові будинки, ґвалтуючи українських жінок, бомбардуючи дитячі садки та лікарні, знищуючи цілі міста й села. Це червона більшовицько-комуністична орда і саме її ми зараз маємо перемогти. Щоб ніхто й ніколи більше не постраждав від їхніх божевільних імперських апетитів.






Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".

Арсен Зінченко: Політична програма державотворення

Ще наприкінці 1980-х – на зорі 90-х років українська молодь йшла на вулиці з гаслами "Україна виходить з СРСР!", "Ні – союзному ярму!", "Ні – союзному договору!". Це був визначальний напрямок руху – до повалення кривавої комуністичної системи, до народовладдя і відповідальної перед народом держави, до звільнення від пут русифікації, до прав людини і головне – до відновлення самостійної і суверенної Української держави.

Юрій Юзич: Церемонія прощання з прапором

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.

Богдан Червак: Україна між державною традицією УНР та УРСР

Щоб подолати більшість історичних міфів, створених та поширених Москвою, буде достатньо щоб Верховна Рада України ухвалила нормативно-правовий акт, який встановить юридичний та історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями. Зокрема у законі слід юридично закріпити, що 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державну незалежність і те, що вона є державою правонаступницею Української Народної Республіки.