Безславна, кривава, окупаційна. Історія 810-тої російської бригади морпіхів

Бригада не вперше залучається до окупації та придушення національних устремлінь інших народів. У 1990-му її батальйони кинули на Баку, щоб покласти край Народному фронту Азербайджану. Під час серпневого заколоту 1991 року 810-та утримувала аеродром Бельбек, щоб не допустити в Крим Єльцина. Її активно залучали до розправ над частинами ЧФ, які почали присягати Україні. Морська піхота активно втручалася у грузино-абхазький конфлікт та в громадянську в війну в Грузії. 23 лютого 2014 року саме з бази 810-ї ОБрМП тікав до Росії Янукович

 

Все чекав хороших новин і нагоди, аби розповісти про одне дуже знакове для багатьох севастопольців та кримчан з'єднання рашистських сил вторгнення – 810-ту окрему бригаду морської піхоти ЧФ РФ.

Просто 810-та ОБрМП добре знайома нам ще до 2014 року. Російські морпіхи облаштували собі базу в районі Козачої бухти на околиці Севастополя. З іноземними вояками у чорних беретах ми часто перетиналися у місті.

Саме їх, по-ідеї, мали б готувати для висадки під Одесою у бойових умовах 2022-го. Втім не знаю, чи буде кого саджати на десантні кораблі після мочилова під Миколаєвом та Маріуполем…

Бригада не вперше залучається до окупації та придушення національних устремлінь інших народів. У 1990-му її батальйони разом з іншими формуваннями радянської армії кинули на Баку, щоб покласти край діяльності Народного фронту Азербайджану.

Під час серпневого заколоту 1991 року на 810-ту поклав особливе завдання ГКЧП: утримувати аеродром Бельбек, щоб не допустити в Крим Єльцина та вірних йому силовиків, які мали прибути, щоб рятувати з Форосу Горбачова. Наказ був: затримати пасажирів літака, а в разі вчинення опору – знищити.

З розпадом СРСР бригада потрапила у цікаве становище. Разом з іншими формуваннями Чорноморського флоту вона не стала ані російською, ані українською, а роками чекала на завершення поділу ЧФ.

Втім, проросійське командування флоту доклало максимальних зусиль, щоб викопати глибокий рів між Україною та морпіхами. У лютому 1992-го особовий склад 880-го батальйону бригади під командуванням Віталія Рожманова почав складати присягу на вірність Україні, за що був негайно розформований.

810-ту ОБрМП активно залучали до розправ над частинами ЧФ, які почали присягати Україні. Наприклад, у липні 1992 року озброєні морпіхи захопили комендатуру Севастопольського гарнізону, де військові складали українську присягу.

Cторожовик СКР-112, який у липні 1992 року підняв український прапор
Cторожовик СКР-112, який у липні 1992 року підняв український прапор

Під час пікових загострень українсько-російських відносин в Криму, як от за мєшковщини у 1994 році, бригада не раз приводилася у стан повної бойової готовності та проводила демонстративні військові навчання.

Поза тим, у "спільному" Чорноморському флоті служити до 810-ї ОБрМП поряд з росіянами відправляли строковиків з числа громадян України. Правда проросійське командування ЧФ намагалося звести їх кількість до мінімуму, щоб мати змогу покладатися на морпіхів у з'ясуванні стосунків із Києвом.

Інколи за згодою України, а інколи і без, "спільний" Чорноморський флот з морською піхотою активно втручався у грузино-абхазький конфлікт та в громадянську в війну в Грузії. Реалізацію своїх геополітичних інтересів Москва як завжди маскувала під "гуманітарні місії" з порятунку цивільного населення.

Незавершеність процесу поділу флоту вберегла 810-ту ОБрМП від участі в Першій Чеченській війні. Тепер важко сказати, що зіграло визначальну роль: незгода України чи небажання гинути самих морпіхів.

Але така формальність як подвійне підпорядкування ЧФ тоді зіграла свою роль. Під час Другої чеченської війни жодних запобіжників вже не існувало, тож частини бригади (тоді скороченої до розмірів полку) воювали на Північному Кавказі.

Власне, після завершення поділу ЧФ 810-та ОБрМП стала офіційно російською. Вона складала кістяк сухопутного компоненту ЧФ РФ на орендованій флотом території України.

А в Севастополі це було ще й найсильніше наземне військове з'єднання – як серед російських, так і українських збройних сил. Українські морпіхи базувалися далеко – в Керчі та Феодосії.

Бійці української морської піхоти. 2009 рік, Феодосія
Бійці української морської піхоти. 2009 рік, Феодосія
Фото Олексія Горшкова

Не дивно, що без бригади не обходилися різні російські "спецоперації". 23 лютого 2014 року саме з бази 810-ї ОБрМП тікав до Росії Янукович.

Під час операції із захоплення Криму в лютому-березні 2014-го Росія нагнала на півострів масу своїх військ. Однак знайшлася робота і для "місцевих" морпіхів. Відомо, що ставлення до них у Москви було двояким.

З одного боку, 810-та ОБрМП краще орієнтувалися на місцевості та в місцевих справах. Морпіхів було зручно використовувати як переговорників з українськими військовими, яких вони добре знали особисто. Бригада брала участь у блокуванні аеродрому Бельбек, балаклавського загону Морської охорони, Південної ВМБ в Новоозерному.

Морпіхи обладнали бойові позиції на в'їздах до Криму біля Чонгару та Армянська – позаду постів, виставлених "Беркутом" та російськими казаками. Вони ж захоплювали аеродром Кіровське.

Саме 810-й бригаді доручили блокувати українських морпіхів з 1-го окремого батальйону в Феодосії. Заступник командира 810-ї ОБрМП Володимир Карпушенко вів перемовини з Дмитром Делятицьким про здачу 1-го ОБМП ВМС.

З іншого боку, Москва не дуже довіряла 810-й бригаді, побоюючись, що за роки перебування в Україні морпіхи "асимілювалися" та могли недостатньо рішуче діяти проти українців. Є різні свідчення про їх хитання та сумніви.

Наприклад, тодішній начальник Управління військ берегової оборони ВМС Ігор Воронченко розповідав, як в дні окупації командир бригади Володимир Белявський в особистій з ним розмові визнав, що йому "соромно дивитися в очі".

Але навряд чи совість заважала гібридним воякам 810-ї ОБрМП, коли вони воювали вже проти сил АТО на Сході України. Наприкінці 2014 року їх вперше зафіксували у Приазов'ї, на маріупольському напрямку. Власне там, де бригада воює і зараз. Там, де знайшов свій безславний кінець її командир Олексій Шаров.






Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.

Олена Буруль: Як Голодомор з'явився і зник у любовному романі 1933 року

В листопаді 1933-го в газеті Welt Blatt, що видавалась у Відні, з'явився фрагмент роману Клотільде фон Штегманн "Завдяки тобі я знайшов батьківщину". Герой втікає з Радянського союзу до Німеччини у бочці, перепливаючи Дністер, там влаштовується на роботу, рятує дочку консула від падіння з коня. Всі ознаки третьосортного чтива для домогосподарок. Якби не початок роману, де йдеться про жорстоку більшовицьку політику і детально описуються події Великого голоду в Україні.

Леся Воронюк: У канадському парламенті заборонили виступ засновниці Всесвітнього дня вишиванки через сорочку Бандери

За інформацією, яку я отримала від керівництва Конгресу Українців Канади, депутат-ліберал українського походження Іван Бейкер заблокував мій виступ в канадському парламенті через... сорочку Степана Бандери, яку ми спільно із проєктом Вишивка в одязі видатних українців відтворили у 2022 році.

Андрій Ковальов: "Хто ми пред Богом? Кракаділи!", або чому важливо молитися українською мовою!

У селах на Київщини рідко служать Всенічне бдіння. Після сімдесяти років безбожництва (за часів совка) люди просто були не привчені і не приходили у суботу ввечері до храму. Дорогий читачу, не лякайся, воно так називається - Всенічне, але не триває цілу ніч. Просто напередодні суботи служать одразу поєднані разом вечірнє богослужіння і ранню літургію. Від цього поєднання і називається - Всенічне бдіння. На практиці воно триває десь дві години.