Безславна, кривава, окупаційна. Історія 810-тої російської бригади морпіхів

Бригада не вперше залучається до окупації та придушення національних устремлінь інших народів. У 1990-му її батальйони кинули на Баку, щоб покласти край Народному фронту Азербайджану. Під час серпневого заколоту 1991 року 810-та утримувала аеродром Бельбек, щоб не допустити в Крим Єльцина. Її активно залучали до розправ над частинами ЧФ, які почали присягати Україні. Морська піхота активно втручалася у грузино-абхазький конфлікт та в громадянську в війну в Грузії. 23 лютого 2014 року саме з бази 810-ї ОБрМП тікав до Росії Янукович

 

Все чекав хороших новин і нагоди, аби розповісти про одне дуже знакове для багатьох севастопольців та кримчан з'єднання рашистських сил вторгнення – 810-ту окрему бригаду морської піхоти ЧФ РФ.

Просто 810-та ОБрМП добре знайома нам ще до 2014 року. Російські морпіхи облаштували собі базу в районі Козачої бухти на околиці Севастополя. З іноземними вояками у чорних беретах ми часто перетиналися у місті.

Саме їх, по-ідеї, мали б готувати для висадки під Одесою у бойових умовах 2022-го. Втім не знаю, чи буде кого саджати на десантні кораблі після мочилова під Миколаєвом та Маріуполем…

Бригада не вперше залучається до окупації та придушення національних устремлінь інших народів. У 1990-му її батальйони разом з іншими формуваннями радянської армії кинули на Баку, щоб покласти край діяльності Народного фронту Азербайджану.

Під час серпневого заколоту 1991 року на 810-ту поклав особливе завдання ГКЧП: утримувати аеродром Бельбек, щоб не допустити в Крим Єльцина та вірних йому силовиків, які мали прибути, щоб рятувати з Форосу Горбачова. Наказ був: затримати пасажирів літака, а в разі вчинення опору – знищити.

З розпадом СРСР бригада потрапила у цікаве становище. Разом з іншими формуваннями Чорноморського флоту вона не стала ані російською, ані українською, а роками чекала на завершення поділу ЧФ.

Втім, проросійське командування флоту доклало максимальних зусиль, щоб викопати глибокий рів між Україною та морпіхами. У лютому 1992-го особовий склад 880-го батальйону бригади під командуванням Віталія Рожманова почав складати присягу на вірність Україні, за що був негайно розформований.

810-ту ОБрМП активно залучали до розправ над частинами ЧФ, які почали присягати Україні. Наприклад, у липні 1992 року озброєні морпіхи захопили комендатуру Севастопольського гарнізону, де військові складали українську присягу.

Cторожовик СКР-112, який у липні 1992 року підняв український прапор
Cторожовик СКР-112, який у липні 1992 року підняв український прапор

Під час пікових загострень українсько-російських відносин в Криму, як от за мєшковщини у 1994 році, бригада не раз приводилася у стан повної бойової готовності та проводила демонстративні військові навчання.

Поза тим, у "спільному" Чорноморському флоті служити до 810-ї ОБрМП поряд з росіянами відправляли строковиків з числа громадян України. Правда проросійське командування ЧФ намагалося звести їх кількість до мінімуму, щоб мати змогу покладатися на морпіхів у з'ясуванні стосунків із Києвом.

Інколи за згодою України, а інколи і без, "спільний" Чорноморський флот з морською піхотою активно втручався у грузино-абхазький конфлікт та в громадянську в війну в Грузії. Реалізацію своїх геополітичних інтересів Москва як завжди маскувала під "гуманітарні місії" з порятунку цивільного населення.

Незавершеність процесу поділу флоту вберегла 810-ту ОБрМП від участі в Першій Чеченській війні. Тепер важко сказати, що зіграло визначальну роль: незгода України чи небажання гинути самих морпіхів.

Але така формальність як подвійне підпорядкування ЧФ тоді зіграла свою роль. Під час Другої чеченської війни жодних запобіжників вже не існувало, тож частини бригади (тоді скороченої до розмірів полку) воювали на Північному Кавказі.

Власне, після завершення поділу ЧФ 810-та ОБрМП стала офіційно російською. Вона складала кістяк сухопутного компоненту ЧФ РФ на орендованій флотом території України.

А в Севастополі це було ще й найсильніше наземне військове з'єднання – як серед російських, так і українських збройних сил. Українські морпіхи базувалися далеко – в Керчі та Феодосії.

Бійці української морської піхоти. 2009 рік, Феодосія
Бійці української морської піхоти. 2009 рік, Феодосія
Фото Олексія Горшкова

Не дивно, що без бригади не обходилися різні російські "спецоперації". 23 лютого 2014 року саме з бази 810-ї ОБрМП тікав до Росії Янукович.

Під час операції із захоплення Криму в лютому-березні 2014-го Росія нагнала на півострів масу своїх військ. Однак знайшлася робота і для "місцевих" морпіхів. Відомо, що ставлення до них у Москви було двояким.

З одного боку, 810-та ОБрМП краще орієнтувалися на місцевості та в місцевих справах. Морпіхів було зручно використовувати як переговорників з українськими військовими, яких вони добре знали особисто. Бригада брала участь у блокуванні аеродрому Бельбек, балаклавського загону Морської охорони, Південної ВМБ в Новоозерному.

Морпіхи обладнали бойові позиції на в'їздах до Криму біля Чонгару та Армянська – позаду постів, виставлених "Беркутом" та російськими казаками. Вони ж захоплювали аеродром Кіровське.

Саме 810-й бригаді доручили блокувати українських морпіхів з 1-го окремого батальйону в Феодосії. Заступник командира 810-ї ОБрМП Володимир Карпушенко вів перемовини з Дмитром Делятицьким про здачу 1-го ОБМП ВМС.

З іншого боку, Москва не дуже довіряла 810-й бригаді, побоюючись, що за роки перебування в Україні морпіхи "асимілювалися" та могли недостатньо рішуче діяти проти українців. Є різні свідчення про їх хитання та сумніви.

Наприклад, тодішній начальник Управління військ берегової оборони ВМС Ігор Воронченко розповідав, як в дні окупації командир бригади Володимир Белявський в особистій з ним розмові визнав, що йому "соромно дивитися в очі".

Але навряд чи совість заважала гібридним воякам 810-ї ОБрМП, коли вони воювали вже проти сил АТО на Сході України. Наприкінці 2014 року їх вперше зафіксували у Приазов'ї, на маріупольському напрямку. Власне там, де бригада воює і зараз. Там, де знайшов свій безславний кінець її командир Олексій Шаров.






Роман Маленков: Забуті та проігноровані

Великих українців проігнорували при перейменуванні київських вулиць. Нинішнє перейменування показало, що ми зуміли зруйнувати російські маркери (хоч і не всі), але показали тотальне невміння створювати свої. «Так, не всі діячі вшановані, але, від нині вшанована вся історія України та Києва в міських назвах» пише Олександр Алфьоров. Вся історія України та Києва без… Без кого? Про кого забули? Кого проігнорували?

Софія Грачова: Русскій мір, що лізе через вікно

Що важливіше при оцінці діяльності певного історичного діяча, як от Владімір Даль? Його заслуги у кодифікації великоруської національної культури? Вплив його твору, або ж авторитету його імені, на антиєврейське насильство? Участь у колоніальних війнах та відзнака від імператорі Ніколая І? Вирішуйте самі, але подумайте, який стосунок це все має до сучасного українського бачення історії та публічного простору

: Відкритий лист фахових істориків щодо присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Олександрівні Стасюк

6 червня 2022 року Міністерство освіти і науки України затвердило рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Стасюк. Цим рішенням МОН легалізувало відверто академічно недоброчесну працю, а також кричуще порушило низку законодавчих актів та нормативних документів України. Найбільш обурливим є те, що МОН, попри закріплену у різних законодавчих актах процедуру, виключило із розгляду дисертаційного тексту О.О.Стасюк Експертну раду з історичних наук. Фахівців фактично позбавили слова. Це змусило істориків виступити із черговим Відкритим листом

Анатолій Хромов: Нищівний удар українських архівів по російській пропаганді

Маю риторичне запитання… Чи спроможні російські архіви ось так само виставити повні справи, описи та фонди з історії Голокосту? Тільки повністю, без купюр та обрізок, без ідеологічних анотацій? Ну що, "колеги"-"антинацисти", вам слабо?