Робоча група – лише затягування процесу дерусифікації

Доки ця робоча група попрацює, доки члени комісії оцінять її роботу, проведуть двомісячне громадське обговорення по іменним вулицям, підведуть підсумки обговорення на комісії, підготують і подадуть рішення на сесію, включать у порядок денний (не факт, що перед сесією Ігор Поліщук не зніме з порядку денного – таке вже було з перейменуванням по декомунізації), доки депутати проголосують – розпочнеться Новий рік.

 

Із щоденної полеміки в соцмережах побачила, що не всі розуміють різницю між робочою групою і комісією депутатів Луцької міської ради, які займатимуться перейменуванням вулиць.

У 2016 році під час декомунізації розпорядженням міського голови була створена робоча група, куди входили історики, краєзнавці, музейники та журналісти. Вони напрацьовували базу назв і вибирали ті, які найбільш підходили для перейменування.

Однак згодом на комісії депутатів міськради ці напрацьовані позиції не всім сподобалися. Дехто з них мав свої інтереси в перейменуваннях. Тож групу фахівців відправили "допрацьовувати".

Надалі нові напрацювання робочої групи також не всі сприйняли/зрозуміли/погодилися. Це довело неефективність такої роботи і надалі 4 роки комісія з упорядкування назв міста працювала самостійно.

Тим більше, що практика показала ще один слизький момент: не факт, що депутат-член комісії, який проголосував на комісії на підтримку однієї назви, буде її підтримувати під час голосування.

Бо може бути вказівка голови фракції "за політичною мотивацією" не підтримати перейменування. Саме так робив Ігор Поліщук, коли був головою депутатської фракції у минулому скликанні.

 
Луцькі журналісти ініціюють дерусифікацію міста

У сучасному процесі дерусифікації луцьких вулиць Ігор Поліщук продовжує традицію гальмування перейменувань. Ініціативна медійна група звернулася до міського голови і до депутатів активізувати роботу комісії з перейменувань протягом місяця.

Це підтримали і депутати міськради. Але ні обґрунтованої відповіді, ні роботи комісії так і не відбулося у відведений термін. Натомість Ігор Поліщук видав розпорядження про утворення нової робочої групи і запропонував вивести мене з комісії, щоб я не мала можливості аргументувати депутатам нові назви, брати участь у голосуванні.

Раніше я входила і в робочу групу, і в комісію. Тим більше, що я - державний чиновник урядової організації – Українського інституту національної пам'яті, тож маю право працювати над перейменуваннями спільно з депутатами міської ради, надавати їм фахові консультації.

Тепер пропонують мені лише працювати в новій робочій групі. Цікаво, що в розпорядженні зазначено, що за моєю згодою. Однак цієї згоди у мене ніхто не питав (а в розпорядженні пише – за згодою, то чи чинним є таке розпорядження, де вказані неправдиві дані?).

Так само не запитали і журналістку Олену Лівіцьку, про що вона офіційно написала. Дуже здивував і сам перелік членів робочої групи. Він засвідчив, що міський голова не розуміє, що робоча група має працювати, а не лише голосувати.

Відтак із розпорядження дізнаюся, що в робочій групі є декан географічного факультету університету, який є більшим фахівцем у питаннях економіки. От не вірю, що він кидатиме роботу і ходитиме на робочу групу, де годинами обиратиме нові назви вулиць!

Тим більше не розумію як у цьому процесі перейменування в робочій групі працюватимуть працівники міськради – головний спеціаліст Служби містобудівного кадастру та моніторингу департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами, заступник начальника відділу економічного аналізу підприємств житлово-комунальної сфери департаменту ЖКХ, директор юридичного департаменту міської ради.

А загалом у робочій групі з 11-ти – 5 чиновників міської ради. Очевидно, не всі мають що робити за основною роботою для лучан, тож їх залучили вулиці перейменовувати.

Думаю, що за це міський голова матиме додаткові аргументи при начисленні високих премій чиновникам міськради, про які в місті легенди ходять.

 
Луцька міська рада

Між іншим, уже почали поступати в міськраду пропозиції щодо імен людей, які були членами Партії регіонів або її прихильниками. Попередні комісії їх відхиляли. Не впевнена в такій принциповості теперішніх членів групи і комісії.

Доки ця робоча група попрацює, доки члени комісії оцінять її роботу, проведуть двомісячне громадське обговорення по іменним вулицям, підведуть підсумки обговорення на комісії, підготують і подадуть рішення на сесію, включать у порядок денний (не факт, що перед сесією Ігор Поліщук не зніме з порядку денного – таке вже було з перейменуванням по декомунізації), доки депутати проголосують – розпочнеться Новий рік.

І це ж будуть точно не всі 100 вулиць Луцька, які треба перейменувати, а якась невелика частина, яка пройде ці кола "пекельної роботи" команди Ігоря Поліщука.

Ось чому я вважаю, що міський голова свідомо затягує процес дерусифікації Луцька, запроваджуючи ще одну (так звану "робочу") групу і беручи під контроль і групу, і комісію через "своїх" людей.

Нагадаю, що Ініціативна медійна група з волинських журналістів пропонує кращий варіант – ввести у депутатську комісію 6 людей (історики, журналісти, політологи), звісно лишити мене продовжувати працювати, і разом однією комісію розпочати дерусифікацію Луцька вже.

Сподіваюся, що цю позицію почують депутати Луцька міська рада на сесії 25 травня.

Юрій Юзич: "Дома лишила діти, а сама вступила в ряди УСС"

Павлина Михайлишин — українська мати, яка стала першою жінкою-штурмовиком та командиром диверсійно-розвідувальної групи в нашій новітній історії. І була найстаршою, з-поміж тих перших воячок, які ходили на штурми в складі бойових підрозділів УСС.

Юрій Юзич: Українці, які захищали Францію

Українці з 11-го піхотного полку Іноземного легіону Франції зустріли нацистів на полі бою у Фландрії під Седаном на Соммі. Серед них багато ветеранів визвольної війни, які вимушені були податись в еміграцію. У травні та червні 1940 року, усі два місяці тієї війни, наші були серед тих, хто тримав фронт. Залишивши на полях битв сотні загиблих і багатьох поранених.

Остап Яриш: Українці Перл Гарбора

Дональд Трамп проголосив 8 травня у США Днем перемоги у Другій світовій. Кілька місяців тому я мав нагоду відвідати морську базу Перл Гарбор, — ту саму, яку 7 грудня 1941 року раптово атакувала японська авіація.

Олександр Сапронов: Народ-переможець, народ-окупант, або що не так з нашим наративом про Другу світову війну

360 днів на рік ми говоримо про період УРСР/СРСР як про окупацію. Проводимо тотальну декомунізацію, руйнуємо радянські пам’ятники, говоримо про комунізм=нацизм. Кілька днів на рік ми раптово згадуємо, що, взагалі-то, 6-7 мільйонів українців пройшли через фронти Другої світової війни в складі радянської армії, що ми народ-переможець нацизму, і що наші предки здійснили подвиг, зламавши голови нацистській гідрі.