Не сумніваймося: вони знищать все

Усвідоммо кришталево ясно: вони знищать ВСЕ, до чого дотягнуться їхні руки. Не сумніваймося: знищать. Якщо не знищать, то викрадуть і привласнять. Це їхня мета: знищити нас як окрему націю і культуру. А "довести" світові, що нас немає і не було, звісно, простіше, коли нема доказів (артефактів) нашого існування.

 
Музей Сковороди на Харківщині після ракетного удару. 7 травня 2022 року
фото: Сергій Козлов

Довго матюкався. Видихнув. Тепер напишу спокійно.

Знищення музею Сковороди - не випадковість, а цілеспрямована дія. І в ХІХ, і в ХХ сторіччі росіяни завжди цільово знищували нашу культуру і наших культурних діячів, які не вписувалися в концепцію "одного народу" чи бодай "дружби народів".

Шанс вижити (і то тимчасово, до моменту, коли можна буде "остаточно вирішити українське питання") одержували лише ті митці, що сповідували малоросійство, були вторинними й нецікавими та геть не загрожували панівній культурі. Плюс для декорації залишали у пантеоні жменьку великих - Шевченка, Франка, Українку, яких побороти було годі, але можна було перетлумачити, вихолостити, спростити.

Все, що загрожувало російській культурі, знищувалося під корінь. Розстрілювалося, руйнувалося, спалювалося.

Й сьогодні завдання Росії так само просте: довести світові, що "перед ними", "до них" і "без них" на українських теренах не було якої-будь окремішньої вагомої культури. Суцільне "дике поле" - чи, як сказав нещодавно "ліберал" Сєва Новгородскій, "пустеля", - яку приходять цивілізувати колонізатори.

Усвідоммо кришталево ясно: вони знищать ВСЕ, до чого дотягнуться їхні руки. Не сумніваймося: знищать. Якщо не знищать, то викрадуть і привласнять. Це їхня мета: знищити нас як окрему націю і культуру. А "довести" світові, що нас немає і не було, звісно, простіше, коли нема доказів (артефактів) нашого існування.

Тому немає напівтонів. Щоб ми могли вижити як культура і нація, наріжним каменем політики держави має бути утвердження й зміцнення нашої ідентичності, нашої культури і нашої мови. Поряд з Міноборони, покликаним вборонити нас і нашу культуру фізично, має вирости значення Мінкультури та інституцій, котрі зберігають й розвивають наш дух.

І головне - жодного сантименту до імперської та російської спадщини. Жодного співіснування культур. Жодних пушкінів і толстих (кому є дорожчими за Сковороду, - їдьте в Росію й вклоняйтесь).

Про росіян - або як про варварів і убивць, або ніяк. "Не ми розпочинали цю війну, але нам її завершувати". Отак і завершимо.






Юрій Юзич: Замальовані обличчя на світлині

На світлині – учасники пластового табору, який розігнало КДБ влітку 1989 року. Це був перший літній табір відродженого Пласту. Називався він "імені Романа Шухевича". А його відзнакою був тризуб, який через кілька років стане державним гербом України. На щоглі майорів синьо-жовтий український національний прапор.

Олексій Мустафін: І з нуту пироги. Згадки про пізанську "талассократію"

Невеличкий острівець Мелорія, розташований просто навпроти гирла річки Арно, відомий завдяки двом морським битвам, які відбулися поруч із ним. У першій, в 1241 році, пізанці - разом з ескадрою імператора Фрідріха II Гогенштауфена - буквально розтрощили генуезький флот. А 1284 році вже Пізанська республіка зазнала найбільшої та найганебнішої в своїй історії поразки від своїх генуезців.

Віталій Скальський: Світлина 1919 року: розархівування імен

Фотографія штабу Володимир-Волинського бойового загону, зроблена 6 травня 1919 року у Горохові – добре відома історикам, краєзнавцям та навколоісторичній волинській спільноті. Її багато раз друкували і передруковували. Але лише зараз дійшли руки спробувати дослідити біографії осіб, зображених на фото.

Юрій Юзич: Євген Іваницький: пластун – офіцер розвідки Армії Крайової

Воїн-підпільник, який одним із перших розпочав рух опору проти нацистів серед підгальських гуралів. Працював в АК-"Північ". Загинув у Варшавському повстанні.