План Д10: як назавжди перемогти Росію

Нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що Росія просто так вгамує свої апетити. Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоб покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти Росію

 

Історична правда републікує з сайту Gazeta.ua колонку Сергія Громенка з люб'язного дозволу автора.

Майже всім вже зрозуміло, що нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що Росія просто так вгамує свої апетити. Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоб покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти Росію.

Чимало моїх колег та інших публічних інтелектуалів уже висловлювалися на цю тему. Запропоную і я своє бачення перемоги – погоджуючись або сперечаючись із своїми попередниками.

Так, більшість пунктів цього плану сьогодні видаються утопічними. Але як закликали нас паризькі студенти 55 років тому: "Будьте реалістами – вимагайте неможливого"!

Тут ми не обговорюємо питання, як саме буде досягнута остаточна воєнно-політична перемога. Здається самоочевидним, що українські танки не ввійдуть до Москви (принаймні, поки існуватиме єдина Росія).

У нас просто немає сил для повноцінної окупації, та й Захід явно не збирається підтримувати Київ на цьому шляху. А от в рамках міжнародного мандата ООН чи на запрошення Великого князівства Новомосковського – можливо. Але прогнозувати таке сьогодні – доволі складно.

Однак у будь-якому разі уже зараз потрібно мати план на перший час після того, як ця перемога буде здобута. Бо просто повернути військо до українських казарм, залишивши Росію напризволяще – майже гарантовано отримати спробу реваншу з її боку уже за 15-20 років.

Єдиний шанс – це повномасштабне переоблаштування колишньої Російської Федерації на нових засадах і перетворення її на нормальну демократичну державу.

Як же цього досягти?

 
Плакат з протестів студентів у Парижі 1968 року
національна бібліотека франції

Перший пункт мого плану – деімперіалізація. На початку йдеться про беззастережне виведення російських військ з усіх окупованих територій поза її міжнародно-визнаними кордонами.

Це стосується не лише України (з Донбасом і Кримом, очевидно), але й Абхазії та Південної Осетії, Придністров'я, Сирії, а також Нагірного Карабаху.

Чи будуть до цих територій введені міжнародні контингенти, чи сили "офіційних господарів" – питання другорядне. Найголовніше – Росія має бути позбавлена усіх своїх завоювань.

На другому етапі передбачається виведення з усіх країн світу як російських "приватних" найманців, так і "державних" миротворців чи прикордонників.

Що "вагнерівці" в Африці, що регулярні підрозділи, скажімо, в Таджикистані мають повернутися додому. Росія втратила моральне право втручатися у справи інших навіть з метою допомоги – занадто серйозні наслідки у цього втручання.

Ну і до обговорення – це повернення Південних Курил Японії, повернення Естонії та Латвії анексованих у 1944-1945 рр. прикордонних території та скасування прав Росії на експлуатацію Шпіцбергену.

 
Російські війська за кордоном (за винятком України)

Другий етап плану – це позбавлення Росії можливості реваншу, тобто демілітаризація. Тут можливі два варіанти.

У "лайт-версії" передбачається видача Росією усієї стратегічної зброї (наземних балістичних та крилатих ракет з радіусом дії понад 100 км, бомбардувальників та літаків-ракетоносців, атомних підводних човнів, авіаносців та ракетних крейсерів), а також окремих видів наземної техніки, зокрема реактивних вогнеметів типу "Солнцепек".

Запроваджується заборона на виготовлення чи закупівлю подібної зброї в майбутньому.

У "хард-версії" до цього додається встановлення уздовж західного кордону 100-кілометрової демілітаризованої та безпольотної зони із забороною перебування там регулярних армійських підрозділів і будівництва укріплень. Дозволяється лише діяльність прикордонників та Росгвардії без важкої техніки.

Третім пунктом, нерозривно пов'язаним із попереднім, є денуклеаризація. В рамках демілітаризації йдеться про видачу Росією усіх ядерних боєприпасів та матеріалів, зокрема з дослідницьких установ. Також накладається заборона на виготовлення чи закупівлю ядерної зброї в майбутньому.

Однак може статися, що цього буде не досить – Іран та Північна Корея використовують "мирні" АЕС для розробки озброєнь. Якщо Росія піде цим шляхом, то знадобиться введення на її АЕС міжнародних керуючих органів та міжнародної охорони. Самі ж АЕС та електрика з них залишаються власністю Росії.

 

Ну і нарешті фінальним пунктом з першочергових є децентралізація. Тут також можливі два варіанти.

Як мінімум, знадобиться переписування Конституції та окремих законів задля повернення до реального федералізму: мають з'явитися повністю виборні глави суб'єктів федерації, представники регіонів у сенаті, мери міст тощо.

Практика призначень "згори" на ці посади має бути заборонена. Ну і до Конституції має повернутися дозвіл суб'єктам на вихід з федерації.

Також під міжнародним наглядом має відбутися перегляд волюнтаристських радянських адміністративних кордонів на користь неросійських народів, а у спірних районах мусять пройти плебісцити. Так, райони Ідель-Уралу знову мають отримати прямий кордон із Казахстаном.

Однак можливий інший шлях, якого на Заході бояться найбільше – повний розпад Росії. І тут єдиним способом убезпечитися від громадянської війни та масового кровопролиття є контроль над цим процесом.

Для цього мають бути скасовані Конституція та Федеративний договір з одночасним укладенням нових. У кожному суб'єкті має відбутися голосування за приєднання до нової федерації.

Слід подумати про завчасне створення міжнародної комісії для розгляду долі регіонів, які не увійдуть до складу оновленої Росії – чи вони увійдуть до іншої, своєї власної федерації з сусідами, отримають незалежність чи приєднаються до сусідніх держав. Ну і так само важливо бути готовим до перегляду їхніх кордонів.

 

Далі переходимо до другої частини, присвяченої внутрішнім перетворенням в новій Росії з метою унеможливлення в ній навіть думки про реванш.

Тож п'ятий пункт – це депутінізація. Під нею я розумію проведення міжнародного трибуналу над воєнними злочинцями з керівництва Росії на чолі з власне Владіміром Путіним та люстрацію провідних чиновників режиму з різних інституцій – від Міноборони до ЦВК.

Сюди ж входить заборона партії "Единая Россия" та люстрація її функціонерів.

Далі обов'язково має статися ліквідація станового хребта режиму – вертикалі ФСБ, створення нових спецслужб під демократичним контролем та 100% люстрація чекістів. І вишенькою на тортику – передача будівлі на Луб'янці на інші цілі (ідеально – музей).

Наостанок має бути накладена заборона на будь-які прояви культу особистості Путіна в публічному просторі (як на Гітлера в Німеччині). Більше жодних футболок та кружок!

 

Наступним невід'ємним кроком є шостий пункт – денацифікація. Якщо в Німеччині був заборонений власне нацизм, то в Росії це має статися із "Русским миром".

Передбачається проведення міжнародного трибуналу з оголошенням ідеології "Русского мира" злочинною. Після цього накладається заборона на демонстрацію символіки та публічне виправдання російської агресії.

Необхідно також вилучення з бібліотек "русскомирной" літератури та люстрація абсолютної більшості штатних ідеологів та пропагандистів Кремля, а також керівників ботоферм.

І обов'язково фінальний символічний удар – переведення органів влади геть з Кремля та перетворення його на музей тоталітаризму.

Сьомий пункт – декомунізація – не потребує особливих пояснень. Йдеться про проведення тотальної "вуличної" декомунізації за українським зразком, відкриття архівів радянської доби, підтримку мережі музеїв жертв радянських репресій, перегляд шкільних та університетських навчальних програм.

І обов'язково – публічне поховання Леніна за містом та перепоховання там само політиків з кремлівської стіни.

 
Демонтаж пам'ятника Леніну в Калузі

Російська православна церква, на жаль, настільки зрослася зі злочинним режимом, що вимагає свого власного восьмого пункту – деклерикалізації.

Передбачається позбавлення РПЦ привілеїв фактично державної релігії в Росії, запровадження її повноцінного оподаткування, аудит економічної діяльності ієрархів. Ну і слід контролювати дотримання норми про відділення школи від церкви.

Теперішню агресію уможливили доходи Кремля від нафти та газу. В майбутньому вони мають бути поставлені на службу добра. Цьому присвячений дев'ятий пункт – декарбонізація.

Йдеться про передачу Фонду національного добробуту, наповнюваного з нафтових доходів, під міжнародне управління з метою усування корупції, а потім – про законодавче спрямування нафтових доходів на репарації постраждалим країнам, компаніям та приватним особам. Заодно й викиди у атмосферу можна знизити.

Пожежа на найбільшому  у світі Уренгойському газовому родовищі
Пожежа на найбільшому у світі Уренгойському газовому родовищі доводить, що РФ не може забезпечити нормальну експлуатацію корисних копалин

Ну і останній десятий пункт немовби підбиває підсумки усіх попередніх та відкриває новій Росії шлях у майбутнє – демократизація. Передбачається розробка нового виборчого законодавства, запровадження демократичного механізму голосування.

А потім і власне проведення чесних виборів спочатку на регіональному, потім на федеральному рівні.

Усе. Після цього Росія перетворюється на нормальну країну і більше не несе загрози сусідам.

Бо російсько-українські війни триватимуть доти, доки або Україна не перестане бути незалежною, або Росія – імперією.

Виконання плану Д10 – єдиний шанс на мир для України, Європи та решти світу.

Роман Маленков: Забуті та проігноровані

Великих українців проігнорували при перейменуванні київських вулиць. Нинішнє перейменування показало, що ми зуміли зруйнувати російські маркери (хоч і не всі), але показали тотальне невміння створювати свої. «Так, не всі діячі вшановані, але, від нині вшанована вся історія України та Києва в міських назвах» пише Олександр Алфьоров. Вся історія України та Києва без… Без кого? Про кого забули? Кого проігнорували?

Софія Грачова: Русскій мір, що лізе через вікно

Що важливіше при оцінці діяльності певного історичного діяча, як от Владімір Даль? Його заслуги у кодифікації великоруської національної культури? Вплив його твору, або ж авторитету його імені, на антиєврейське насильство? Участь у колоніальних війнах та відзнака від імператорі Ніколая І? Вирішуйте самі, але подумайте, який стосунок це все має до сучасного українського бачення історії та публічного простору

: Відкритий лист фахових істориків щодо присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Олександрівні Стасюк

6 червня 2022 року Міністерство освіти і науки України затвердило рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Стасюк. Цим рішенням МОН легалізувало відверто академічно недоброчесну працю, а також кричуще порушило низку законодавчих актів та нормативних документів України. Найбільш обурливим є те, що МОН, попри закріплену у різних законодавчих актах процедуру, виключило із розгляду дисертаційного тексту О.О.Стасюк Експертну раду з історичних наук. Фахівців фактично позбавили слова. Це змусило істориків виступити із черговим Відкритим листом

Анатолій Хромов: Нищівний удар українських архівів по російській пропаганді

Маю риторичне запитання… Чи спроможні російські архіви ось так само виставити повні справи, описи та фонди з історії Голокосту? Тільки повністю, без купюр та обрізок, без ідеологічних анотацій? Ну що, "колеги"-"антинацисти", вам слабо?