План Д10: як назавжди перемогти Росію
Нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що Росія просто так вгамує свої апетити. Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоб покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти Росію
Історична правда републікує з сайту Gazeta.ua колонку Сергія Громенка з люб'язного дозволу автора.
Майже всім вже зрозуміло, що нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що Росія просто так вгамує свої апетити. Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоб покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти Росію.
Чимало моїх колег та інших публічних інтелектуалів уже висловлювалися на цю тему. Запропоную і я своє бачення перемоги – погоджуючись або сперечаючись із своїми попередниками.
Так, більшість пунктів цього плану сьогодні видаються утопічними. Але як закликали нас паризькі студенти 55 років тому: "Будьте реалістами – вимагайте неможливого"!
Тут ми не обговорюємо питання, як саме буде досягнута остаточна воєнно-політична перемога. Здається самоочевидним, що українські танки не ввійдуть до Москви (принаймні, поки існуватиме єдина Росія).
У нас просто немає сил для повноцінної окупації, та й Захід явно не збирається підтримувати Київ на цьому шляху. А от в рамках міжнародного мандата ООН чи на запрошення Великого князівства Новомосковського – можливо. Але прогнозувати таке сьогодні – доволі складно.
Однак у будь-якому разі уже зараз потрібно мати план на перший час після того, як ця перемога буде здобута. Бо просто повернути військо до українських казарм, залишивши Росію напризволяще – майже гарантовано отримати спробу реваншу з її боку уже за 15-20 років.
Єдиний шанс – це повномасштабне переоблаштування колишньої Російської Федерації на нових засадах і перетворення її на нормальну демократичну державу.
Як же цього досягти?
Перший пункт мого плану – деімперіалізація. На початку йдеться про беззастережне виведення російських військ з усіх окупованих територій поза її міжнародно-визнаними кордонами.
Це стосується не лише України (з Донбасом і Кримом, очевидно), але й Абхазії та Південної Осетії, Придністров'я, Сирії, а також Нагірного Карабаху.
Чи будуть до цих територій введені міжнародні контингенти, чи сили "офіційних господарів" – питання другорядне. Найголовніше – Росія має бути позбавлена усіх своїх завоювань.
На другому етапі передбачається виведення з усіх країн світу як російських "приватних" найманців, так і "державних" миротворців чи прикордонників.
Що "вагнерівці" в Африці, що регулярні підрозділи, скажімо, в Таджикистані мають повернутися додому. Росія втратила моральне право втручатися у справи інших навіть з метою допомоги – занадто серйозні наслідки у цього втручання.
Ну і до обговорення – це повернення Південних Курил Японії, повернення Естонії та Латвії анексованих у 1944-1945 рр. прикордонних території та скасування прав Росії на експлуатацію Шпіцбергену.
Другий етап плану – це позбавлення Росії можливості реваншу, тобто демілітаризація. Тут можливі два варіанти.
У "лайт-версії" передбачається видача Росією усієї стратегічної зброї (наземних балістичних та крилатих ракет з радіусом дії понад 100 км, бомбардувальників та літаків-ракетоносців, атомних підводних човнів, авіаносців та ракетних крейсерів), а також окремих видів наземної техніки, зокрема реактивних вогнеметів типу "Солнцепек".
Запроваджується заборона на виготовлення чи закупівлю подібної зброї в майбутньому.
У "хард-версії" до цього додається встановлення уздовж західного кордону 100-кілометрової демілітаризованої та безпольотної зони із забороною перебування там регулярних армійських підрозділів і будівництва укріплень. Дозволяється лише діяльність прикордонників та Росгвардії без важкої техніки.
Третім пунктом, нерозривно пов'язаним із попереднім, є денуклеаризація. В рамках демілітаризації йдеться про видачу Росією усіх ядерних боєприпасів та матеріалів, зокрема з дослідницьких установ. Також накладається заборона на виготовлення чи закупівлю ядерної зброї в майбутньому.
Однак може статися, що цього буде не досить – Іран та Північна Корея використовують "мирні" АЕС для розробки озброєнь. Якщо Росія піде цим шляхом, то знадобиться введення на її АЕС міжнародних керуючих органів та міжнародної охорони. Самі ж АЕС та електрика з них залишаються власністю Росії.
Ну і нарешті фінальним пунктом з першочергових є децентралізація. Тут також можливі два варіанти.
Як мінімум, знадобиться переписування Конституції та окремих законів задля повернення до реального федералізму: мають з'явитися повністю виборні глави суб'єктів федерації, представники регіонів у сенаті, мери міст тощо.
Практика призначень "згори" на ці посади має бути заборонена. Ну і до Конституції має повернутися дозвіл суб'єктам на вихід з федерації.
Також під міжнародним наглядом має відбутися перегляд волюнтаристських радянських адміністративних кордонів на користь неросійських народів, а у спірних районах мусять пройти плебісцити. Так, райони Ідель-Уралу знову мають отримати прямий кордон із Казахстаном.
Однак можливий інший шлях, якого на Заході бояться найбільше – повний розпад Росії. І тут єдиним способом убезпечитися від громадянської війни та масового кровопролиття є контроль над цим процесом.
Для цього мають бути скасовані Конституція та Федеративний договір з одночасним укладенням нових. У кожному суб'єкті має відбутися голосування за приєднання до нової федерації.
Слід подумати про завчасне створення міжнародної комісії для розгляду долі регіонів, які не увійдуть до складу оновленої Росії – чи вони увійдуть до іншої, своєї власної федерації з сусідами, отримають незалежність чи приєднаються до сусідніх держав. Ну і так само важливо бути готовим до перегляду їхніх кордонів.
Далі переходимо до другої частини, присвяченої внутрішнім перетворенням в новій Росії з метою унеможливлення в ній навіть думки про реванш.
Тож п'ятий пункт – це депутінізація. Під нею я розумію проведення міжнародного трибуналу над воєнними злочинцями з керівництва Росії на чолі з власне Владіміром Путіним та люстрацію провідних чиновників режиму з різних інституцій – від Міноборони до ЦВК.
Сюди ж входить заборона партії "Единая Россия" та люстрація її функціонерів.
Далі обов'язково має статися ліквідація станового хребта режиму – вертикалі ФСБ, створення нових спецслужб під демократичним контролем та 100% люстрація чекістів. І вишенькою на тортику – передача будівлі на Луб'янці на інші цілі (ідеально – музей).
Наостанок має бути накладена заборона на будь-які прояви культу особистості Путіна в публічному просторі (як на Гітлера в Німеччині). Більше жодних футболок та кружок!
Наступним невід'ємним кроком є шостий пункт – денацифікація. Якщо в Німеччині був заборонений власне нацизм, то в Росії це має статися із "Русским миром".
Передбачається проведення міжнародного трибуналу з оголошенням ідеології "Русского мира" злочинною. Після цього накладається заборона на демонстрацію символіки та публічне виправдання російської агресії.
Необхідно також вилучення з бібліотек "русскомирной" літератури та люстрація абсолютної більшості штатних ідеологів та пропагандистів Кремля, а також керівників ботоферм.
І обов'язково фінальний символічний удар – переведення органів влади геть з Кремля та перетворення його на музей тоталітаризму.
Сьомий пункт – декомунізація – не потребує особливих пояснень. Йдеться про проведення тотальної "вуличної" декомунізації за українським зразком, відкриття архівів радянської доби, підтримку мережі музеїв жертв радянських репресій, перегляд шкільних та університетських навчальних програм.
І обов'язково – публічне поховання Леніна за містом та перепоховання там само політиків з кремлівської стіни.
Російська православна церква, на жаль, настільки зрослася зі злочинним режимом, що вимагає свого власного восьмого пункту – деклерикалізації.
Передбачається позбавлення РПЦ привілеїв фактично державної релігії в Росії, запровадження її повноцінного оподаткування, аудит економічної діяльності ієрархів. Ну і слід контролювати дотримання норми про відділення школи від церкви.
Теперішню агресію уможливили доходи Кремля від нафти та газу. В майбутньому вони мають бути поставлені на службу добра. Цьому присвячений дев'ятий пункт – декарбонізація.
Йдеться про передачу Фонду національного добробуту, наповнюваного з нафтових доходів, під міжнародне управління з метою усування корупції, а потім – про законодавче спрямування нафтових доходів на репарації постраждалим країнам, компаніям та приватним особам. Заодно й викиди у атмосферу можна знизити.
Ну і останній десятий пункт немовби підбиває підсумки усіх попередніх та відкриває новій Росії шлях у майбутнє – демократизація. Передбачається розробка нового виборчого законодавства, запровадження демократичного механізму голосування.
А потім і власне проведення чесних виборів спочатку на регіональному, потім на федеральному рівні.
Усе. Після цього Росія перетворюється на нормальну країну і більше не несе загрози сусідам.
Бо російсько-українські війни триватимуть доти, доки або Україна не перестане бути незалежною, або Росія – імперією.
Виконання плану Д10 – єдиний шанс на мир для України, Європи та решти світу.
