Що робити, якщо перейменували вашу вулицю або місто?

Що робити, якщо перейменували вашу вулицю або місто? Коротка відповідь - нічого. Але хочу дати розгорнену, адже знову почалися маніпуляції, які активно поширюють у соцмережах боти, мовляв потрібно змінювати документи і платити за це гроші. Це неправда. До того ж, отримати доказ, що ти живеш на вулиці чи в місті, що змінили назви, легко. Я переконався в цьому на власному прикладі.

 

Що робити, якщо перейменували вашу вулицю або місто? Коротка відповідь - нічого. Але хочу дати розгорнену, адже знову почалися маніпуляції, які активно поширюють у соцмережах боти, мовляв потрібно змінювати документи і платити за це гроші. Це неправда. До того ж, отримати доказ, що ти живеш на вулиці чи в місті, що змінили назви, легко. Я переконався в цьому на власному прикладі. 

Ще в 2015 році, коли в Україні почався активний процес декомунізації, ватні елементи почали масово поширювати брехню, ніби через перейменування людям додасться бюрократичної мороки, вони змушені будуть витрачати гроші на заміну документів. Деякі дійшли до того, що почали доводити, мовляв через зміну назви люди втратять право власності на своє майно.

Тоді дуже швидко вдалося з'ясувати, що вже давно від жителів не вимагається змінювати будь-які документи, і вони лишаються чинними безстроково. Зміни про нову назву робитимуть при внесенні змін до документів з інших причин - заміна паспорта через зміну прізвища після одруження чи новий договір купівлі-продажу квартири після її продажу, наприклад. Доводити зміну назви вулиці не потрібно.

Водночас будь-хто за власним бажанням міг і може переоформити документи з новими назвами вулиці чи міста. Так, для отримання штампу в паспорті про перейменування вулиці необхідно було сплатити держмито - 85 коп. (так, саме копійок, не гривень). Утім, уже принаймні кілька років як плата і за цю "дорогу" послугу скасована.

Я вирішив зробити собі до Дня Незалежності подарунок і поставити такий штамп. Однак, у відділенні броварської Державної міграційної служби України повідомили, що штампи в паспортах уже скасовані в принципі (певно, через реформу, яка передбачає перехід на ID-картки, для яких уже не потрібно ніяких штампів, адже всі зміни в документі - електронні і вносяться автоматично без участі громадянина).

У ДМС зазначили, що я можу отримати витяг із реєстру, де буде вказана нова назва вулиці. Процедура забрала 5 хв, після чого витяг одразу опинився в моїх руках. Зробити цей документ можна в робочий час на бульв. Незалежності, 3, вхід із двору.

Мою вулицю перейменували ще в 2015 році. Протягом усіх цих 8 років у мене не трапилося жодної потреби змінити дані в паспорті, документах на право власності чи в інших паперах. Єдине - іноді дані про стару вулицю переносили з паспорта дослівно, адже на руках я не мав доказів про перейменування.

Сумнівна практика, враховуючи роз'яснення юристів, які вказують, що чиновники і нотаріуси мають мати доступ до бази перейменувань і використовувати цю базу. Але маємо те, що маємо, не всюди система спрацьовує гладко. Однак, тепер у мене є на руках доказ про перейменування.

 

Тим не меше, вже зараз у коментарях під дописами про перейменування знову з'являються дописи, накшталт: "Це ж усі документи міняти". Причому, половина дописувачів - явні боти з порожніми чи закритими сторінками і з очевидно вигаданими іменами, часто без аватарок. Ми маємо пам'ятати, що війна проти України - гібридна. І її складовою є й інформаційна війна.

Останніми місяцями часто говорять про ботів, які намагаються під будь-якими дописами розсварити українців. Зрозуміло, що ці боти не можуть написати "путін лучший", бо цим викриють себе, а отакий латентний підхід цілком "заходить".

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.

Дарця Веретюк : Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як уніфікувати пам'ятні знаки?

Військові меморіальні комплекси - це не про нагромадження окремих пам'ятників і безпросвітну скорботу. Увесь комплекс є великим пам'ятником на знак шани і поваги до свідомого зрілого рішення чоловіків і жінок стати на захист країни і її територіальної цілісності. Це про їх подвиг, безвідносно віку, кольору шкіри, зросту, довжини волосся, релігійних вподобань, статків, професій та інших розрізнюючих ознак. Бо була одна на всіх ознака, котра всіх об'єднала — ідея свободи та незалежності.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.