Місце, де кожен усвідомлюватиме ціну незалежності

За останні 8 місяців я чую від держави вже третє можливе місце створення, яке все далі і далі. І третій дедлайн, який все далі і далі. Від проекту на Лисій горі навесні 2023, з проектом в Бикивні до осені 2023, до найновішого чергового проекту до 2025 року. Військове національне меморіальне кладовище в селі Гатне, а не в місті Києві! Це останні новини щодо створення проекту національного меморіального військового кладовища від 19 серпня 2023 року. Новини, які не потрапляють на очі суспільству, а про які тільки випадково дізнаються родини загиблих воїнів.

 

Цей текст про створення національного військового меморіального кладовища, яке не створюють.

Я говоритиму, бо ті, кого ми маємо вшановувати цим місцем, вже ніколи нічого не скажуть. А їм було б що сказати. І вони б обов'язково це сказали.

Я говоритиму, бо вже урвався терпець думати, що хтось про це подумає.

Я не розумію позицію держави, яка не шанує тих, хто віддав свої життя за неї. Це сором держави і це біль всіх сімей загиблих.

10 років війни ми не можемо побудувати національне військове меморіальне кладовище.

За останні 8 місяців я чую від держави вже третє можливе місце створення, яке все далі і далі. І третій дедлайн, який все далі і далі. Від проекту на Лисій горі навесні 2023, з проектом в Бикивні до осені 2023, до найновішого чергового проекту. До 2025 року. Військове національне (!!!) меморіальне кладовище в селі Гатне (!!!), а не в місті Києві. Це останні новини щодо створення проекту національного меморіального військового кладовища від 19 серпня 2023 року. Новини, які не потрапляють на очі суспільству, а про які тільки випадково дізнаються родини загиблих воїнів.

 
Проект Національного військового меморіального кладовища у Биківні
Фото: МКІП

Ми прощались з Олегом шляхом кремації і його прах зараз стоїть в нас вдома. Коли друзі питають, куди в Києві можна прийти до Олега, я не маю що сказати, крім того, що запросити вас до нас в гості, тому що держава не піклується про місце для героїв, які полягли за цю державу. І таких родин з прахом вдома зараз дуже багато.

Це нормальна практика в усьому світі - зберігати прах рідної людини вдома, але це нормальна практика, коли в тебе є вибір, а не коли це єдина достойна і гідна можливість.

 
Олег Рибальченко

Я не можу сприймати тези держави, що в місті Києві "зовсім немає місця для такого проекту", коли в той же час в місті Києві виростають нові незаконні забудови. я не можу сприймати те, що держава не ставить своїм пріоритетом створити таке місце в центрі Києва, щоб підкреслювати значимість, шану і вдячність тим, хто тіло і душу готовий покласти за те, щоб ця держава жила.

Поваги і вшанування полеглих воїнів справами, а не словами, зараз в цій державі немає. Гідного спілкування і комунікації держави/військкоматів/військових частин з родинами загиблих військових немає. Відповідальності за прийняті рішення у людей, які мають відповідати - на жаль, також немає.

Це все величезний сором перед полеглими в цій війні військовими, це все величезний сором перед майбутніми поколіннями українців і це величезний біль, який не має проходити жодна родина, якій і без того болить найбільше.

Сьогодні я хочу, щоб про цю проблему почули і щоб держава та конкретні люди, які мають взяти на себе відповідальність за створення гідного проекту національного меморіального військового кладовища, все таки взяли на себе відповідальність і розставили пріоритети. Сьогодні я хочу, щоб ми бачили і усвідомлювали реальність, яка у кожного п'ятого українця вдома.

Я впевнена, що національне військове меморіальне кладовище має бути в історичній частині Києва. Це місце має бути символом серця цієї держави. Серця держави, яке б'ється - тому що за нього перестали битись багато кращих найсміливіших, найбільших, найсильніших і найнебайдужіших сердець.

Це має бути гарно спроектоване, доглянуте, потужне місце великої шани і вдячності. І нехай серед багатовікових дерев чи на схилах Дніпра, як символ нашої історії. Це має бути місце, куди легко дістатись кожному і яке символізуватиме історичну важливість кожного полеглого воїна за незалежність України. Місце, де кожен усвідомлюватиме, яка ціна цієї незалежності і свободи. Місце в центрі - як символ важливості, а не місце подалі - як символ байдужості і віддаленості від реальності.

Я не знаю, чим керується людина, яка затверджує такі постанови. Але я знаю, що кожен з нас має керуватись небайдужістю і усвідомленням, що ми маємо боротись за гідність наших полеглих воїнів так само віддано, як вони боролись за життя кожного з нас.

Я не знаю, кому кричати, що це проблема, яку немає сил більше замовчувати. Але я знаю, що тут багато свідомих людей, з якими ми можемо зрушити цю історію від обіцянок до дій.

Поширюйте, обговорюйте, пропонуйте дії, говоріть і не будьте байдужими. Щоб точно нікому не було соромно перед цими очима.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.

Юрій Юзич: Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.