Російський агент у рясі в українському камуфляжі

Багатолітній російський агент у рясі під легендованим прізвиськом "Августін", а насправді Адам Іванович Маркевич напялив на себе український камуфляж, почепив нарукавний знак бойового медика і поїхав на схід України по підрозділах Збройних Сил України з ймовірно розвідувальною задачею від своїх кураторів з Москви.

 

Багатолітній російський агент у рясі під легендованим прізвиськом "Августін", а насправді Адам Іванович Маркевич напялив на себе український камуфляж, почепив нарукавний знак бойового медика і поїхав на схід України по підрозділах Збройних Сил України з ймовірно розвідувальною задачею від своїх кураторів з Москви.

Хто такий цей Адам Іванович Маркевич - це багатолітній російський агент у рясі, який називає себе "митрополит рпц Августін"який є координатором мережі російської православної церкви у Білій Церкві та на півдні Київської області. Раніше Августін був координатором московського патріархату на Львівщині. Тоді ж на нього були скоординовані всі проросійські і антиукраїнські політичні і громадські організації Львівщині фінансовані російською федерацією.

Але у структурі московського патріархату у Августіна є важливіша задача - він голова "Синодального відділу московського патріархату по взаємодії зі Збрйоними силами України та іншими військовими формуваннями України". Августін на цій посаді з 1999 року працює в чіткій координації з таким же управлінням рпц у москві, яке довгий час очолював, покійний вже, російський шовініст Дмітрій Смірнов.

Задача структури "Августіна" Маркевича у всі часи полягала у інфільтрації до лав Збройних Сил України проросійських шпигунів під виглядом військових священиків рпц в Україні, сприяння просування по службі лояльних до москви офіцерів і генералів, сприяння розвалу Збройних Сил України.

До речі, сам Маркевич - капітан совєцької армії у відставці, багатьох своїх родичів свого часу він теж зміг розставити на різні посади у ЗСУ і вони там досі служать.

Найяскравіше структура Маркевича проявила себе у 2014 році. За часів президенства януковича Маркевича вдалося розставити багатьох своїх підлеглих "священиків рпц" на посади у ЗСУ. Під час військової операції по захопленню Криму підлеглі Маркевича приходили до командирів українських військових частин, кораблів та агітували їх негайно здаватися російським окупантам.

Підлеглі Маркевича буквально були на телефонному зв'язку з тими російськими командирами, які відповідали за захоплення конкретної української війської частини, чи корабля.

Тобто, це були не якісь випадкові священики з вулиці. Ні це були так звані "військові священики московського патріархату", які роками ніби-то опікувалися особовим складом цієї військової частини, колектив частини знав цих священиків і сприймав їх, як своїх. Коли вмовляння здатися не діяло підлеглі Маркевича задіювали російську релігійну ІПСО.

У 2014 році я, тоді, як журналіст 5 каналу зустрічав українських морських піхотинців, які не зрадили присязі і вийшли з Криму і багато з них розповідали, що їхній так званий "капелан", який був з московського патріахату, зі структури Маркевича, агітував їх перейти на бік російських окупантів і лишитися у Криму, і коли морпіхи відмовилися - він їх і їхні родини прокляв.

На початках російської агресії на сході України у 2014 році - роль підлеглих Маркевичу священиків була така сама, як і у Криму, хоча окрім агітації тут агенти у рясах перейшли до акцій прямої дії. На початках вони організували мітинги за участі своїх парафіян на в'їздах до військових частин, щоб заблокувати дії українських військових. Потім саме підлеглі маркевича стануть корегувальниками російської артилерії і шпигунами, які будуть зливати російським окупантам місця дислокації українських військ.

Як сказав мені один український військовий у 2015 році: "сьогодні приїзджали московські попи, привозили шкарпетки і тушонку, знач вночі наше ППД будуть крить градами".

24 лютого 2022 року підлеглий Маркевича - священик московського патріархату Михаїл Павлушенко - штатний капелан шпиталю МВС у Києві корегував посадку російських військових гелікоптерів на Гостомельському аеродромі.

Про подвиги "генерала ФСБ" Маркевича можна розповідати дуже довго. На сам кінець, нещодавно Маркевич мав відрядження до Італії, де на конференції розповідав про "гоніння на православних в Україні" і "захоплення храмів канонічної церкви".

Але і це не найголовніше. московський патріархат в Україні розповідає, що вони вже розірвали спілкування з кірілом, що вони вже не є частоною рпц. Але 10 вересня 2023 року Маркевич у Мілані співслужив із тамтешнім агентом рпц "Амвросієм" Макаром і вже якось забули, про розрив з московським патріархатом.

А тепер керівник "військового" відділу рпц в Україні наражається у камуфляж і особисто їде шпигувати на фронт.

До речі у цій шпигунській місії він був не сам, його супроводжували також інші "російські агенти у рясах" - ряжені у камуфляж під "капеланів", "медиків" і "волонтерів".

На перший погляд може здатися, що в них вже настільки погано йдуть справи, що росіяни топ-агентів відправляють на такі дрібні задачі, насправді ні. Вони впевнені, що українські спецслужби нічого не зроблять Маркевичу, вони впевнені у своїй безкарності!

Максим Осадчук: "Втома від війни". Що буде далі?

Скидається на те, що в суспільстві остаточно оформилися дві соціологічно помітні групи, яких породила та живить війна. Справа не в тому, що одні проукраїнські, а інші - колаборанти, зовсім ні. Представники обидвох категорій всім серцем бажають перемоги України та переробки якомога більшої кількості окупантів на хороших росіян. Різниця в уявленнях про те, чим заради цього прийнятно пожертвувати.

Ігор Полуектов: Як і що писали про Україну в 1869 році?

Нашу країну тоді так і називали: "Україна" - у німецькомовній праці вченого Франца Нуоффера.

Вахтанг Кіпіані: Козацький хрест і плита

Рішенням уряду на Національне військове меморіальне кладовище буде два типи надгробків. Десь пів року тривала дискусія серед зацікавлених. Варіантів було три - тільки хрести, тільки плити, хрести і плити одночасно. Кожна з ідей мала і має своїх прибічників.

Іван Монолатій: Як коломиєць монополізував український проєкт

"З признанєм треба згадати видавничу фірму коломийського книгаря Якова Оренштайна, що як на наші теперішні обставини в Галичині є одиноким чужим чоловіком, який дає наклад на українські книжки... Здаєть ся, Коломия пережене незабаром в видавничім русі Чернівці і стане другим видавничим центром в Австрії", - писав книго- і пресознавець Галичини Іван Кревецький, підсумовуючи здобутки українського видавничого руху в 1903 році.