Пам’яті Андрія Куцана "Звіздуна"

Члена ОУН (б) Андрія Куцана «Звідуна» поховали в Мюнхені біля могили Провідника.

 

Провід Організації Українських Націоналістів з глибоким сумом повідомляє, що 3 жовтня 2023 року в Мюнхені відійшов у вічність провідний член ОУН (б) та довголітній діяч на громадській ниві Андрій Куцан – "Звідун".

Народився 26 жовтня 1933 року в Микулинцях, Тернопільська обл., в патріотичній родині. Батьків звали: мама Олена, з дому Чарнецька, батько – Володимир. Обоє народилися в Микулинцях. Також у родині було дві сестри: Романа і Оксана, та брат Олег, останній народився вже в Німеччині. В 1933 році батько був репресований, поляки присудили йому три роки тюрми за те, що розповсюджував націоналістичну літературу.

У вимушену еміграцію 11-річним Андрій виїхав 14 березня 1944 р. з батьками, а сестер не встигли забрати через швидке просування фронту, їх виховала рідна тітка, й нині живуть в Україні. Скитання біженця Андрія Куцана привело його родину до Німеччини, де вони зупинилися в м. Іммельборні, земля Тюрингія, де німці їх притягнули до примусової роботи.

Після закінчення війни родина подалася до американської зони окупованої Німеччини. Там знайшли притулок у таборі ДіПі в Берхтесгадені до 1951 р. В ньому закінчив шостий клас народної школи і продовжував навчання в Українській гімназії по різних таборах, а іспит зрілості склав 25 червня 1955 р. в гімназії, що була в Людвігсфельді біля Мюнхену.

Вступив до Пласту в 1946 р. в Карльсфельді, а в таборі ДіПі "Орлик" у Берхтесґадені мгр. Ярослав Бенцаль прийняв Куцана в 1949 р. до Юнацтва ОУН. Присягу члена ОУН склав у приміщенні будинку на Цеппелінштрассе в 1955 р. в присутності д-ра Миколи Філя, після чого відбулася перша особиста зустріч із Провідником Степаном Бандерою.

Вищу освіту почав здобувати за сприяння Архиєпископа Івана Бучка в Мадриді, де поступив на економічний факультет, а коли вичерпалася стипендія продовжив вивчати економіку в Гайделберзькому університеті, в Німеччині. Однак, восени 1964 р. А.Куцан змінив напрям своїх студій, він поїхав до Риму вивчати філософію та богослов'я, а завершив ці студії в австрійському університеті в Іннсбруку 1970 р.

Під час перебування в Римі Куцан був свідком приїзду на 2-ий Ватиканський Собор Митрополита Йосифа Сліпого, якого звільнили з російського ГУЛАГу. Своїм історичним виступом перед єпископами з усього світу Патріарх Йосиф Сліпий виступив із закликом надати катакомбній УГКЦ права помісної Церкви у форматі окремого Патріархату.

Куцан був учасником динамічної діяльності Патріарха Йосифа Сліпого, який здвигнув у Римі Собор Святої Софії та побудував приміщення, в якому відновив діяльність Богословської Академії, заснував УКУ і створив для кандидатів у священики Колегію Святої Софії.

В 1970 р. А. Куцан одружився з донькою Степана Бандери Наталкою. Цивільний шлюб вони заключили в Регенсбурзі, де жили батьки А. Куцана, 22 липня 1970 р. Церковне вінчання відбулося в Торонто, куди після вбивства Провідника Степана Бандери мати Наталки Ярослава Бандера-Опарівська переїхала зі своєю родиною. Подружжя Андрія Куцана й Наталки Бандери поселилося в Мюнхені, а в їхньому шлюбі народилося двоє дітей – Софія і Орест.

Професійно Андрій Куцан працював програмістом у відомій німецькій авіакомпанії, яка виробляла літаки та гвинтокрили, саме у відділі виробництва гелікоптерів.

Друг Андрій тривалий час очолював Тереновий Провід ОУН (б) в Німеччині та входив до складу Проводу ОУН (б).

Світлої пам'яті Андрій Куцан був активним і на громадській ниві, зокрема в Пласті. Він входив до Дирекції педагогічного Товариства "Рідна Школа" в Мюнхені. Протягом довгих років був керівним членом Управи Українського Інституту Освітньої Політики (УІОП), який був створений в приміщенні на Цеппелінштрассе, щоб дбати про збереження політичної й історичної спадщини, яку створили наші великі попередники. Нині Андрій Куцан приєднався до когорти заслужених і відданих членів визвольного руху, про які наступні покоління зберігатимуть пошану та вдячну пам'ять.

Заупокійна Служба Божа в пам'ять спочилого в Бозі Андрія Куцана була відправлена 11 жовтня о 18-ій годині в кафедральному соборі Покрови і Св. Апостола Андрія УГКЦ в Мюнхені.

Похорон відбувся 12 жовтня на старій частині цвинтаря Вальфрідгоф, де поруч у мирі спочивають сл. пам. Провідник Степан Бандера й Наталка Бандера-Куцан.

Вічна їм пам'ять!

Київ, 12 жовтня 2023 р. Провід ОУН (б)

Мюнхен, 12 жовтня 2023 р.

Вахтанг Кіпіані: Киримли - це татари з Криму

Чергова річниця депортації: Берiя добре розумiв бажання Сталіна, й усе зробив блискавично. У "столипiнськi" вагони завантажили 180014 громадян (насправдi набагато бiльше), з них абсолютна бiльшiсть - малi дiти та старi. Ідеологія визвольного руху - знати правду, говорити правду, вимагати повернення на батькiвщину.

Олег Пустовгар: Ленінський концтабір неподалік Полтави

Свій концтабір "вірні ленінці" з ВЧК розмістили неподалік Полтави, на Шведській Могилі. Там до 1920 року діяли заклади освіти і милосердя, зокрема учительська семінарія (тепер там НДІ свинарства Національної Академії Наук України) і церковно-парафіяльна школа. Їхні будівлі були передані губернському управлінню ВЧК, діячі котрого і відкрили концтабір 25 травня 1920 року. Жертвами політичних репресій того часу, в'язнями цього концтабору стали понад три сотні осіб.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.