Бориспільське повстання 1920 року

У травні-червні 1920 року в Борисполі спалахнуло антибільшовицьке повстання. В цей час українсько-польські війська зайняли Київ, тому бориспільчани, сподіваючись на підтримку, підняли атибільшовицьке повстання у місті та взяли владу до своїх рук.

 

У травні-червні 1920 року в Борисполі спалахнуло антибільшовицьке повстання. В цей час українсько-польські війська зайняли Київ, тому бориспільчани, сподіваючись на підтримку, підняли атибільшовицьке повстання у місті та взяли владу до своїх рук. На жаль, контрударом, більшовики стримали Петлюру та поляків, і до Борисполя їхнє військо не дійши, натомість у місто ввійшла 58-а дивізія 12-ї армії рсфср.

Дивізією керував калмик Ока Городовіков, в дивізії було багато калкмицьких кавалеристів… Маючи чисельну перевагу більшовики подавили повстання і жорстоко розправилися із повсталим містом. Дві третини Борисполя було спалено, а кожного 5-го чоловіка розстріляли…

Загиблих і страчених повстанців поховали у спільних могилах, на кладовищах Борисполя.

Найбільше – близько трьох сотень – на Книшовому кладовищі, де була могила видатного українця, автора слів до нашого гімну, Павла Чубинського… Пізніше на цьому ж кладовищі ховали загиблих від голоду 1932-1933 рр., та жертв репресій. Кількість похованих невідома, адже російські варвари усіляко стирали історію про повстання із народної пам'яті, та і про голодомор також, і про Чубинського. Тому кладовище знесли.

Лише у 1990 році, з ініціативи Народного руху України, було приблизно встановлено, де знаходилась могила Павла Чубинського, встановлено дубові хрести в пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років та розстріляних бориспільців, учасників антибільшовицького повстання 1920 року. А нині тут меморіальний комплекс.

 

Вдалося встановити частину прізвищ повстанців та чим вони займались у житті – про це говорять меморіальні таблички. Унікальний комплекс, який розташований поряд із дорогою на Київ. Я переписав роди занять похованих у братській могилі людей, більшість з яких, були повстанцями. Дуже цікаво:

– селян – 41;

– селян-одноосібників – 13;

– робітників – 12;

– бандуристів – 5;

– вчителів -6;

– рахівників – 5;

– сторож, охоронець – 3;

– червоноармієць -4;

– староста церкви;

– працівник торгівлі – 2;

– референт споживспілки;

– інспектор;

– художник;

– Касир;

– завідувач Київторгу;

– директор млина;

– начальник відділу механізації;

– двірник;

– приватний швець;

– заступник директора обсерваторії;

– контролер;

– начальник контори комунгоспу;

– ветлікар;

– технік геодезист;

– професор;

– обліковець;

– агороном;

– завідувач цеху хлібопекарні;

– керівник осередку просвіти;

– лікар;

– тарифікатор;

– завідувач сільпо;

– власник крамниці;

– санітарка;

– директор нафтобази;

– актор;

– начальник ветпункту;

– редактор газети;

– письменник;

– священик;

– фельдшер;

– механік;

– мірошник;

– директор маслозаводу.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Тамара Гундорова: Українознавство, Архів і нація в часи війни

11 липня відбулася церемонія відкриття the Competence Network of Ukrainian Studies, Frankfurt (Oder) - KIU (Berlin) в університеті Віадріна. Публікуємо текстову версію виступу професорки Інституту літератури ім. Т.Шевченка та Прінстонського університету Тамари Гундорової про те, як нинішня війна з Росією руйнує не тільки життя багатьох українців, а й архіви, музеї та бібліотеки.

Петро Шуклінов: Це не спринт, це марафон

Згідно опитування Центру Разумкова значна частина українців підтримують початок переговорів з РФ (44%), але без виконання умов русскіх та Путіна (85%). Ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини. Можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.