Страх – головний ворог

Роман Червінський написав мені листа з тюрми.

Пише, що прочитав мою книжку "Світлий шлях: історія одного концтабору", яка справила на нього глибоке враження та "відчуття емоційного вибуху".

Взагалі, ситуація сюрреалістична: легенда розвідки пише з в'язниці рецензію на книжку, в якій йдеться про воєнного злочинця, якого він допоміг ув'язнити та який сидить десь поруч, також у тюрмі. І не в останню чергу - завдяки розголосу, який справила та ж таки книжка.

В будь-якому разі, це одна з найцінніших для мене рецензій на "Світлий шлях", що дає можливість зайвий раз нагадати про кейс Романа.

Станіслав Асєєв

Вітаю Стасе!

З першою нагодою повідомляю, що твоя книга "Світлий шлях: історія одного концтабору" справила на мене глибоке враження і відчуття емоційного вибуху. У книжці дуже чітко передана думка, що опис словами подій і думок які ти пережив – не передає глибини тих відчуттів та емоцій які були у тебе протягом майже 3-х років ув'язнення.

Найбільш яскраві моменти книги, які мені сподобались (або точніше сказати я частково усвідомлюю твої почуття, маючи набагато безпечніший досвід) описи періодичної втрати віри в будь-який логічний, передбачуваний перебіг життєвих подій у такому місці як "ізоляція", через втрату розуміння що принесе наступна хвилина життя, наступна година, день, місяць, рік... Такий стан спричиняється відсутністю будь-яких загальноприйнятих сенсів у поведінці людей та моральних, етичних, релігійних, людських цінностей та кордонів, що спричиняє відчуття нескінченного страждання як в часовому так і в емоціному, фізичному вимірах.

Такий стан у свою чергу, породжує страх – головний ворог у зоні, концтаборі, тюрмі. Проте страх лікується вірою в те, що все скінчиться (у книжці гарно підмічені символи віри досвічених зеків, це: павук, падаюча ложка ін.) або через знання про обмін тебе, чіткі строки утримання в зоні, тобто люди живуть завдяки вірі і меті.

Більш дієвим способом подолання страху є, гарно тобою описаний – "стрибок у бік смерті і зупинка за крок до неї" - те, що не залежить від твоїх катів або переслідувачів. Такий "стрибок" не просто позбавляє страху, а і дає відчуття свободи, ті ж відчуття на війні надає готовність (усвідомлення) загинути кожної хвилини – також прибирають страх.

Головна думка, і я вважаю дуже точна і глибока – з цим потрібно начитись жити щоб побороти депресію, страх, відсутність свободи, тому що все це у наших думках. Світ описаний в твоїй книзі чітко дав зрозуміти, що це реальність в якій живе наш ворог – росія, саме з цим ми боремося.

Вірю, що твої зусилля відкриють очі тим, хто шукає правди, а також закладають фундамент усвідомленості різниці в цінностях європейських та тоталітарних режимів, для нашого суспільства це необхідно на даний час.

Щиро дякую, Стасе, за підтримку яку ти надаєш мені, для мене це підтвердження того, що я теж на вірному шляху і поруч є люди з подібними поглядами – що надає мені невичерпної віри, а ти знаєш як це важливо.

Подумки поруч з тобою!