У канадському парламенті заборонили виступ засновниці Всесвітнього дня вишиванки через сорочку Бандери

За інформацією, яку я отримала від керівництва Конгресу Українців Канади, депутат-ліберал українського походження Іван Бейкер заблокував мій виступ в канадському парламенті через... сорочку Степана Бандери, яку ми спільно із проєктом Вишивка в одязі видатних українців відтворили у 2022 році.

 

На першому фото - я біля стін канадійського парламенту. На другому фото на фоні прапорів - канадійський депутат-ліберал українського походження Іван Бейкер під час урочистих заходів з нагоди Всесвітнього дня вишиванки в канадійському парламенті.

Різниця, на перший погляд, між цими фото - невелика - я назовні, а він - всередині.

Але саме в цій деталі справа.

За інформацією, яку я отримала від керівництва Конгресу Українців Канади, саме цей депутат заблокував мій виступ в парламенті через…увага!... сорочку Степана Бандери, яку ми спільно із проєктом Вишивка в одязі видатних українців  відтворили у 2022 році (амбасадорами цієї сорочки стали відомі історик Володимир В'ятрович та тележурналістка Яніна Соколова).

 
Степан Бандера
 
Володимир В'ятрович

Як мені пояснили, в депутата виникло побоювання, що російська пропаганда підхопить цю тему, і постраждаю я особисто, він, а також українські інтереси загалом.

Так ось, публічно повідомляю (після того, як ми не отримали листа на наш офіційний запит), що мені абсолютно байдуже, що говорила, говорить і говоритиме ворожа пропаганда про діяльність нашої громадської організацї та проєкти. Але справа зовсім не в цій ситуації особисто зі мною. Це значно більший виклик та проблема.

Якщо коротко по пунктах:

1. Карколомне лицемірство (заблокувати мій виступ, а самим виступати з трибуни та щиро розповідати, як люблять свято, робити фото та вітальні пости).

2. Максимально проросійські наративи, на які очевидно опирається українське лобі, мовляв, постать Степана Бандери - це небезпечна тема про нацизм тд тп.

3. Кволість і відсутність сили. Замість того, щоб починати довготривалу дискусію про вклад Степана Бандери у боротьбу за незалежність України, замість того, щоб відстоювати кордони українського культурного світу і пояснювати іноземцям, що є зона наших цінностей, яку вони не мають права ставити під сумнів, українською стороною все максимально здано у цій ситуації.

4. Відсутність розуміння того, що відбувається в Україні - тобто to be on the same page. Ми пояснювали, що в Україні на офіційному рівні перейменовують вулиці та інші публічні простори на честь Степана Бандери, тож якщо канадійський ліберал, а також деякі старі організації українців так переймаються, будь ласка, нехай все таки стежать за процесами в українськоку суспільстві.

5. Відсутність розуміння місії Всесвітнього дня вишиванки - це не просто фестивалі вареників, танців і вітальних промов, це один з майданчиків культурної та політичної презентації України у світі, лобі та інформаційного протистояння росії.

 

Висновки з цієї історії:

1. У нас дуже багато роботи в культурно-освітній сфері по всьому світу.

2. Українські громади закордоном мають очолювати молоді, амбітні лідери, які ще близько пов'язані з Україною, розуміють ситуацію, виклики, готові бути категоричними, приймати чіткі рішення, тримати удар.

3. За кожною культурною ініціативою та українськими діячами уважно стежить ворог та ретельно збирає інформацію (наша ГО реалізувала за 18 років понад 100 великих проектів в Україні та закордоном, з моменту відшиття вишиванки Бандери пройшло 3 роки, і після того інфопростір був заповнений великою кількістю інших проєктів).

Захід був затверджений та готувався протягом трьох місяців, мою участь скасовано за 3 дні. Спеціально так, щоб був обмежений час реагувати та боротись. З етичних міркувань поки не коментуватиму позицію та поведінку Посольства України в Канаді у цій ситуації.

Ми спеціально залишили цю прикру історію на "після свята", щоб не псувати теплий настрій, яким наповнений День вишиванки.

Проте ми розпочинаємо довгу публічну реакцію.

НЕ МОЖЕ БУТИ НОРМОЮ, коли українці скасовують своїх же - українців.

Я закликаю до широкого обговорення потреб і викликів у діаспорі та того, хто очолює українські ініціативи і лобі.

Андрій Андрушків: Був гурманом життя. Спомини побратима про Арсена Федосенка

Арсен Федосенко був військовим фотографом, служив у 518-му батальйоні у складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. 10 червня Арсен отримав важке поранення на Харківщині. У нього залишилась дружина Анна і двоє синів.

Юрій Юзич: Штаб Євгена Коновальця у Берліні

14 червня день народження творця ОУН Євгена Коновальця. Мало хто знає, що близько 10 років свого життя він провів у Берліні, коли розвивав УВО та розгортав український націоналістичний рух. І робив це зі свого штабу, який на фото. Цей дім, де досі збереглась відзнака ОУН на фасаді, був власністю очільника легальної української сили в Польщі - по якій Коновалець працював як лідер нелегальної бойової мережі.

Тімоті Снайдер: Надії російських пропагандистів на Америку

Публікуємо фрагменти з передмови до книги Джулії Девіс про російських телепропагандистів In Their Own Words ("Їхніми словами").

Ігор Кулик: Давайте шукати репресованих разом!

Незважаючи на те, що реконструкція приміщення Архіву на Пухівській у зв'язку з війною тимчасово призупинена, одним із ефективних інструментів відновлення правдивої родинної історії став Сервіс з пошуку інформації про репресованого в один клік. Команда Архіву національної пам'яті запустила його минулого року до символічної дати – Дня пам'яті жертв політичних репресій. За майже 13 місяців послугами Сервісу скористалися 412 заявників.