Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?

Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

 
ДУ "НВМК"

В Україні засилля граніту, у багатьох сферах - від будівельної до поховальної. Це можна зрозуміти, адже найбільша тектонічна структура України - Український кристалічний щит (УКЩ). Він має довжину близько тисячі км і ширину - понад 200 км. Це близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід - переважно гранітів і гранітоїдів. Це сотні кар'єрів, у яких цей камінь добувається.

Варто зазначити, що до ХХ століття головними у Європі і світі були вапняк і пісковик. Усі старі міста і села, розташовані біля морів, збудовані із вапняку, а ті що трохи далі від моря, або у горах - із пісковику. Більшість великих замків і фортець зведені із пісковику, найбільші європейські собори, монументи, башти - це усе пісковик. Та й на українських теренах до ХХ століття головними були пісковик і вапняк. Нехай чверть країни лежить на граніті, але ж, зважаючи на його міцність, добувати його було без спеціальних інструментів, дуже проблематично. Та і будівельний матеріал із граніту поганий, адже це дуже холодний камінь.

Поділля і Галичина масово добували пісковик, було його немало і на Правобережній Наддніпрянщині. Але ось з'явилися новітні інструменти, різноманітні різаки та пили із спеціальних надміцних сплавів, із штучних алмазів. З'явилися інші можливості проводити вибухові роботи, виробництво автоматизувалося і в срср почався грантітовий бум. А головним полігоном видобутку цього каменю стала Україна.

***

Мавзолей Леніна був зведений із мінімум трьох видів граніту добутих на Житомирщині - лизниківський (червоний, лєнінський) та головинський. Із того ж лизниківського граніту будували споруди в Сочі під олімпіаду - ось яка тяглість - росіяни навіть кар'єр тоді викупили, і гнали камінь залізницею...

***

Пісковик в часи срср попитом користувався мало - керівництво вважало, що він не годиться для гігантських комуністичних "стройок вєка". Всі кар'єри, зрозуміло, були тільки державні. Пісковик добували, щоб звести корівник, чи колгоспну огорожу, і з часом кар'єри пісковика занепали, були покинуті і частково засипались.

***

Щодо порівняння якості пісковика і граніту.

Естетично, звичайно, виграє пісковик, на утилітарному тлі граніту пісковик - шляхта високого рівня. Від цього каменю віє духом середньовічної Європи, а не ленінського мавзолею. Пісковик, який би світлий він не був, всеодно з часом сіріє, але навіть найбільш світлий граніт сірий (ну якщо ми не говоримо про його червоні і рожеві відтінки), асфальтного кольору.

Граніт, безперечно міцніший, і менш пористий, тому значно стабільніше поводить себе у вологому середовищі, зокрема на низинці, серед дерев, де, згідно плану, має розміститись НВМК. Але ми можемо поглянути на один із найбільших меморіальних комплексів Європи - Бруквудське кладовище біля Лондона - це фактично лісопарк, із невеликими пагорбами і пониженими ділянками, і серед надгробків, меморіалів і тд, там домінує пісковик.

 
 Бруквудське кладовище
wikipedia.org

***

Пісковик - це абсолютно не крихка міцна порода. Ми знаходили в Україні хрести із пісковикового моноліту, висотою близько 4 метрів, а його здатність залишати незмінною поверхню із епітафіями і барельєфами (друге фото) - легендарна. Пісковик - це спресований дрібний пісок із глиною - порода осадового походження, а от граніт - метаморфогенна порода, фактично застигла магма - вона утворилася в результаті височезних температур і тиску.

 
 

Граніт значно міцніший, але от його поверхня значно більше, порівняно із пісковиком, страждає від морозобійного вивітрювання. Граніт складається із значно більшої кількості мінералів, порівняно із пісковиком, а ви ж знаєте, що кожен мінерал, в процесі нагрівання-охолодження має різну здатність до звуження-розширення, і от на поверхні граніту, який має значно більшу теплопровідність, порівняно із пісковиком, між мінералами взимку і влітку (охолодження-нагрівання) утворюються мікророзриви, які із часом збільшуються-збільшуються.

Погляньие на фото, як виглядають двохсотлітні гранітні хрести. Не подумайте, що саме так через сто років виглядатимуть козацькі хрести на НВМК - зараз зовсім інші методи обробки поверхні, але ризик отримати поверхню у бороздах все ж маємо, або потрібно граніт полірувати, а це вже буде жах.

 
 

***

Ну і про тяглість традиції - більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного.

Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

 
Курган на могилі дружинника Клима Христинича. с.Зимне, Волинська область 
wikipedia.org

***

На фото будівлі із пісковику, які мають понад сто метрів висоти. Мільйони тон пісковику тримають Європу, яку ми знаємо, тому можна сказати - пісковик порода міцна, надійна й перевірена часом. Єдине але - чи є в Україні пісковика у достатній кількості? Єєє. Поклади його величезні, але нерозроблені чи покинуті. Пісковик однорідний, потрібного кольору потрібно шукати, тоді як граніт вже знайшли. Скільки шукати - сказати важко. Може місяць, а може два роки. Чи маємо ми цей час? Чи має цей час НВМК? Потрібно думати. Але все ж, на мою думку, ідеальним був би варіант із якісним красивим пісковиком.

 
Солсберійський собор, Велика Британія
WIKIPEDIA.ORG
 
Лінкольнський собор
wikipedia.org

***

P.S. А чи вистачить отого світло-сірого граніту? Це теж питання. Адже блочна структура в граніті, побитому вибухами, теж велика рідкість - добувати гарний моноліт непросто.

Юрій Юзич: Перший єврей, який загинув за Україну

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.

Олександр Алфьоров: Звернення українських істориків, які проходять службу в ЗСУ

Звернення українських учених, які сьогодні проходять службу у Збройних Силах України, до Міжнародного комітету славістів.

Микола Княжицький: Нічого особистого, це лише політика

Українські медіа знову збурило повідомлення з Польщі. На цей раз про внесення до парламенту законопроєкту, згідно з яким каратиметься "пропагування ідеології" ОУН-б та Української Повстанської Армії. Бо саме реалізація цієї ідеології призвела до "геноциду поляків на Волині та суміжних територіях в 1943-1945 роках".

Сергій Громенко: ​Як написати правильну історію України

Нема лиха без добра. Бурхливі обговорення концепції історії України від Тімоті Снайдера унаочнили інтерес українського суспільства до способів представити минуле. Цей текст я розглядаю як свою післямову до всього сказаного тоді. Але відкладіть сокири священної війни — я не буду розповідати, що треба писати про історію України. Я спробую поміркувати лише про те, як краще це зробити.