Козацький хрест і плита

Рішенням уряду на Національне військове меморіальне кладовище буде два типи надгробків. Десь пів року тривала дискусія серед зацікавлених. Варіантів було три - тільки хрести, тільки плити, хрести і плити одночасно. Кожна з ідей мала і має своїх прибічників.

 
ЕСКІЗ НВМК СЕРГІЯ ДЕРБІНА

Козацький хрест і плита. Рішенням уряду на Національне військове меморіальне кладовище буде два типи надгробків. Десь пів року тривала дискусія серед зацікавлених. Варіантів було три - тільки хрести, тільки плити, хрести і плити одночасно. Кожна з ідей мала і має своїх прибічників. 

Я відразу був за хрест і за матеріал пісковик. Бо така є традиція з козацьких часів. Більша частина військових поховань з часів визвольних змагань за незалежність, які дійшли до наших часів або зафіксовані на світлинах, - це хрести. Рідше - плити, де хрест лишається ключовим візуальним елементом.

Поховання вояків УСС, УГА, Армії УНР, УПА, дивізії "Галичина", які можемо бачити в Україні та діаспорі - це здебільшого хрести. Поховання дисидентів, інших учасників руху опору, вояків УНСО, учасників АТО-ООС і вже цієї війни в абсолютній більшості - це хрести. Бо це не тільки і вже не стільки релігійний, скільки національний маркер.

Вояцькі нагороди від УСС і УНР і до часів Залужного і Сирського - це здебільшого хрести. І воїни-атеїсти, мусульмани, юдеї, язичники їх отримували і отримують. Бачив не раз це. Про відмови не чув, але якщо вони і були, то це одиничні випадки. Тому що це не про релігію, а про національну єдність, яка спирається на традиції. Чи мають рацію прихильники ідеї "тільки плити" - ні.

Розумію, про що вони, але не підтримую. Що важливіше - стрункість одноманітних кам"яних брил чи національний характер першого військового кладовища, де держава бере на себе обов"язок довічне утримання і вшанування воїнів. На мій погляд, це фальшиве протиставлення.

Бо суцільні ряди хрестів так само забезпечують відчуття військового строю. І рівність всіх героїв - від рекрута до генерала. Але ж хрести частина суспільства не приймає. Ок. Розумію. Але чому та частина суспільства не чує тих, кому гранично важливо - з релігійних чи національних міркувань - бути похованим під козацьким хрестом? Чому чути одних - це емпатія і норма, а чути інших - якось обійдуться. Тому і виник компроміс. І хрест, і плита. Бо таким є суспільство.

І ухвалення рішення на користь одного з варіантів - це завідомо очевидний скандал. Уявімо, що уряд каже - плита. То половина хейтерів відразу почали б розповідати, що це безлика плита є символом неповаги до нації козацького роду, визвольних традицій і так далі.

Чи візуальне сприйняття сусідства двох форм надгробків не ок? На мій погляд, це на ескізі виглядає гідно. Тому можу лише привітати всіх, хто чекає на створення НВМК. Місця, де буде вшановано учасників і переможців головної події національної та світової історії на пам"яті нашого покоління.

А. Королівський: "Українці з росіянами не сходилися". Спогади про Острогозьк на Слобожанщині

Цікаві спогади про Острогозьк залишив Михайло Токаревський - музика, український громадський діяч, член Центральної Ради УНР від УСДРП. В 1912 році він разомі з іншими членами Студентської Конференції Громад був заарештований в Києві. Під час перебування в Лук'янівській в'язниці йому повідомили, що його відправлять на заслання, в місцевість, яку вибере сам. Токаревський разом з нареченою Ніною Стопневич і друзями прибули етапом у місто Вороніж, там їм запропонували оселитись в Острогозьку, оскільки "там живуть наші хохли".

Олег Пустовгар: Проголошення маніфесту "Самостійна Україна" у Полтаві: як це було

3 березня 1900 року у Полтаві адвокат, діяч "Братства Тарасівців" і Революційної української партії (РУП) Микола Міхновський проголосив політичний маніфест "Самостійна Україна", у якому сформулював вимогу утворення самостійної соборної Української держави ("Одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі").

Сергій Кислиця : Відмінності між англійською та українською версіями Будапештського меморандуму

Вашингтон у 1994 році уважно пильнував, щоб ані в листуванні з Єльциним і союзниками, ані в самому документі не йшлося про "гарантії". Вашингтон не був готовий і не хотів надавати гарантії. США закрили очі на іншомовні версії Меморандуму, оскільки Будапештський меморандум 1994 року не мав юридичної сили та ніколи не був ратифікований країнами-підписантами – Україною, США, Великою Британією, росією.

Олексій Мустафін: Епічний виклик. Як Еліас Леннрот став "фінським Гомером"

"Наша дума, наша пісня не вмре, не загине" - саме так Пантелеймон Куліш свого часу запропонував Тарасу Шевченку виправити рядок в його поезії "До Основ'яненка". Кобзар пручався, але зрештою вірш увійшов до канону саме в кулішівській редакції. Напрочуд точно визначивши формулу національного самоусвідомлення більшості народів Східної Європи XIX століття - через поезію і фольклор.