У Німмеччині знищено могилу поета Юрія Клена

У німецькому місті Авґсбурзі знищено могилу поета Юрія Клена, дизайн якої зробив відомий графік Яків Гніздовський.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав Вахтанг Кіпіані.

"За словами дослідниці Наталії Котенко, син Клена заплатив за могилу, вона мала б бути. Але. Хтось, чомусь її знищив. "Чи то рік, чи два тому при незрозумілих обставинах". І все. Нема. Чергова культурна вирва. Скільки років іде мова про облік "рідних гробів", про перенесення в Україну праху героїв і геніїв української культури, про пантеон. Всіх, кому це потрібно, можна перерахувати на пальцях двох рук. Всім іншим, а особливо відповідним державним органам не до того, м'яко кажучи. І тому втрата за втратою.", - сповістив Вахтанг Кіпіані.

Юрій Клен, справжнє ім'я - Освальд-Еккард Бурґгардт, народився 4 жовтня 1891 року на Вінничині. Завершив середню освіту в Київській першій гімназії, звідки у 1911 році вступив на романо-германський відділ філологічного факультету київського Університету святого Володимира.

3 початком Першої світової війни Освальда Бургардта депортовано до Архангельської губернії (с. Мар'їна гора). Повернувшись до Києва у 1918 році, закінчив у 1920 році університет — і його прийнято до аспірантури при дослідному інституті УАН.

З 1931 року живе та працює в Німеччині, тісно співпрацює з поетами, що об'єднувались довкола "Вісника" Дмитра Донцова. 

У роки Другої світової війни служив за перекладача при штабі 17-ї армії. З 1943 р. працює викладачем в Українському вільному університеті в Празі, по закінченні війни — коротко професором слов'янської філології Інсбруцького університету.

З травня 1947 року і до смерті працював головним редактором літературного журналу "Літаври" (виходив у Зальцбурзі, Австрія). За життя поета світ побачило п'ять чисел журналу.

Помер Юрій Клен 30 жовтня 1947 року в німецькому Авґсбурзі.

 
Могила Юрія Клена в Авґсбурзі
Фото: Вахтанг Кіпіані

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.