Курськ. На Зелені свята 1917 року

21 травня 1917 року Курськ гудів вуликом. Місцеві українці стікались у центр міста на демонстрацію. Скрізь було чутно українську мову, кидався у вічі стереотипний український одяг.

Щойно наприкінці лютого того року у Петрограді росіяни вчинили переворот та скинули (о, боги! напевно, не без допомоги українців!) царя, замінивши його Тимчасовим урядом, Російська імперія стала розпадатися.

У Києві уже діяла Українська Центральна Рада, уже відбулась стотисячна українська демонстрація, створено щоденні українські газети, відновили свою роботу українські політичні партії та виникала нові організації. Зрештою, на Великодньому тижні, 6-8 квітня відбувся Всеукраїнський Національний Конгрес, який закликав усіх українців організовуватись у спілки, товариства та громади. Подібно відбувалось і на Харківщині, зовсім поруч із Курськом. Там виникла українська губернська рада, проведено мітинги, почали виходити українські газети. Теж саме ставалось скрізь, де проживали українці, де були більші чи менші українські громади.

Українці Курщини не стояли осторонь загальнонаціональних процесів. Найактивнішими виявилась молодь - учні-українці курської вчительської семінарії. 16 квітня вони зібрались та заснували гурток українців-учнів Курська. Вже за два дні вони взяли участь у міському робітничому святкуванні окремою колоною та власним прапором, на якому майорів напис "Хай живе вільна школа!".

Будівля Курської учительської семінарії, у якій 16 квітня 1917 року засновано Гурток учнів-українців - першої української громадської організації у Курську

Щодня у приміщення вчительської семінарії, "до українців" приходило чимало людей. Найбільше - 21 квітня, коли учні влаштували "читанку" (публічне читання творів українською мовою). Тоді у семінарію зійшлося кілька сотень місцевих українців. Це дало змогу заснувати загальноміську Українську громаду Курська.

У ті ж дні виникла Українська трупа Миколаєнка. Одним із їх заходів став Вечір вільної України, що пройшов з великим успіхом. Торговий кіоску з українською символікою та літературою приніс прибуток у 81 карбованець 84 копійки.

Ще однією українською організацією у Курську була громада українців Курського гарнізону. У місті стаціонувало кілька військових частин. Чимало військовослужбовців мали українське походження. Тож об'єдналися у власне товариство. Спочатку вимагали при відправці на фронт скеровувати їх до українізованих частин, а пізніше поставили питання про українізацію мортирної батареї безпосередньо в Курську. А уже під час більшовицько-української війни спробували вивезти в Україну 8 гармат.

Український національний рух потребував коштів. Чи не єдиним способом їх отримати були добровільні пожертви українців. І це справді працювало. Українці не шкодували власних коштів на облаштування свого майбутнього.

На Зелені свята, 21 та 22 травня, заплановано всеукраїнський День Національного Фонду. По усій Україні та за її межами відбувались заходи для збору коштів на українську справу. У тому числі і в Курську.

Зранку на місце збору прийшли військові. "В міцному порядкові, кожна батарея окремо з своїми прапорами, гарматами і музикою". Розпочалося віче. Кількість людей на площі постійно збільшувалась. На піку демонстрації у ній брало участь аж 5 тисяч осіб. Для 90-тисячного російського міста участь в українському мітингу кожного 5-6 мешканця – явище доволі неординарне.

Після віча мітингарі пройшли головними вулицями Курська. Попереду на конях їхали актори українського театру у вишиванках та шароварах. Постійно лунала "Ще не вмерла Україна" та "Заповіт". Далі йшли військовики з гарматами. А завершував похід прикрашений віз, на якому збирали кошти на Національний фонд.

Демонстрація вийшла на площу перед Знаменським монастирем, де священник Борщевський разом з архімандритом та братією відправив панахиду по Тарасу Шевченку та борцям за волю України.

На площі перед цим монастирем 21 травня 1917 року відбулась українська панахида по Тарасові Шевченку та борцям за волю України

Після служби божої з привітанням українців виступили представники курської ради робітничих та солдатських депутатів, єврейської Культур-ліги та партії Поалей-Ціон.

Після цього українська демонстрація знову пройшла вулицями Курська до місця проведення віча, а потому розійшлись по домівках. А неукраїнці ще довго перебували під враженнями і писали "як несподівано", "як красиво", "як велично".

Українці Курська вразили у 1917 році.