Друга чеченська війна. Коли почалась і чи закінчилася?

30 вересня 1999 року, тобто рівно чверть століття тому, почалася Друга російсько-чеченська війна. В усякому разі можна констатувати, що того дня російські війська приступили до повномасштабного наземного вторгнення в Чеченську Республіку Ічкерія.

 
Російські війська на марші, 2 жовтня 1999 року
adiosvoboda.org

30 вересня 1999 року, тобто рівно чверть століття тому, почалася Друга російсько-чеченська війна. В усякому разі можна констатувати, що того дня російські війська приступили до повномасштабного наземного вторгнення в ЧРІ.

Досить часто непросто датувати початок і кінець політичного процесу, який ми називаємо "війна".

Навіть з приводу датування початку теперішньої російсько-української війни й досі сперечаються. По-перше, періодично доводиться поправляти, що війна у нас з 2014-го, а не 2022-го. А по-друге, залишається дискусійною точна дата в межах того ж 2014-го.

20 лютого, як зазначено в українському законодавстві? Можливо. Але реально того дня у Криму не було явних проявів власне збройної агресії. А приховані можна згадати і до цієї "медальної" дати.

Вибір хронологічних меж війни - це також елемент війни, війни інформаційної.

Стосовно Другої російсько-чеченської часто можна побачити датування 07.08.1999 - 16.04.2009. Це суто російська оптика. Нижня хронологічна межа має вказати, що РФ не нападала, а оборонялася від нападу. Верхня - позбавити суб'єктності противника, адже вона приурочує завершення війни не до якоїсь взаємодії протиборчих сторін, а до бюрократичного рішення Москви про скасування режиму Контртерористичної операції (КТО).

Що відбулося 7 серпня я вже писав у попередньому матеріалі. Про 16 квітня більш розлогих коментарів ситуація не потребує. Ані Путін, ані тодішній президент Медведєв, ані Рамзан Кадиров ні в 2009-му, ні пізніше, акту капітуляції ні від кого не приймали.

У чеченців своя думка щодо датування війни. На початку жовтня 1999-го Парламент ЧРІ своєю постановою визначив дату початку російської агресії 27 липня того ж року. Раціо такого рішення полягало в тому, щоб заперечити російський наратив про "чеченське вторгнення 7 серпня" як початок війни. Хоча насправді "мала війна" на прикордонні РФ з ЧРІ (із взаємними обстрілами, рейдами і диверсіями) тривала у 1999 році щонайменше з травня. Згаданого 27 липня був один з епізодів цього протистояння.

Можна сказати, що стан гібридної війни Росії проти незалежної Чечні мав практично перманентний характер з 1991 року. Але ж "гібридна війна" - поняття безкінечно еластичне. Любитель символізму Аслан Масхадов у 1997-му встановив день 12 травня як щорічне свято на честь завершення 400-річної (!) війни між Росією та Чечнею. Треба визнати, українці також полюбляють розширювати хронологічні рамки своєї боротьби суттєво вглиб історії.

А що ж із завершенням розпочатої у 1999-му війни? Регулярні бойові дії - за участі великих загонів, здатних контролювати і обороняти великі населені пункти, - припинилися вже навесні 2000 року. Але досвід першої війни підказував, що це ще не кінець.

З точки зору ічкерійської політичної еміграції та сил, які продовжують боротьбу в Україні, Сирії та на Кавказі нині, війна не припинялася й досі триває. Враховуючи актуальний стан Чечні, позиція не надто переконлива. Організоване збройне підпілля розгромлене. Останній амір - Аслан Бютукаєв - загинув на початку 2021 року. Та й воював він останні роки вже під знаменами Ісламської Держави, а не ЧРІ.

Колишній міністр закордонних справ ЧРІ Ільяс Ахмадов писав, що датою чеченської поразки можна вважати зникнення самого суб'єкта конфлікту - Ічкерії. Адже її захисники у 2007 році відреклися від національної державності і далі воювали як моджахеди Імарату Кавказ. А це вже інша війна.

Та зрештою справа Імарату згасла, а справа Ічкерії навпаки - відродилася. І тепер чеченці борються проти загарбника знову під прапорами Дудаєва і Масхадова. Щоправда, поки лише в Україні. Тож історія ця все ще триває, а дату завершення своєї війни з агресором чеченцям належить визначити самим, колись у майбутньому.

Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".

Арсен Зінченко: Політична програма державотворення

Ще наприкінці 1980-х – на зорі 90-х років українська молодь йшла на вулиці з гаслами "Україна виходить з СРСР!", "Ні – союзному ярму!", "Ні – союзному договору!". Це був визначальний напрямок руху – до повалення кривавої комуністичної системи, до народовладдя і відповідальної перед народом держави, до звільнення від пут русифікації, до прав людини і головне – до відновлення самостійної і суверенної Української держави.

Юрій Юзич: Церемонія прощання з прапором

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.

Богдан Червак: Україна між державною традицією УНР та УРСР

Щоб подолати більшість історичних міфів, створених та поширених Москвою, буде достатньо щоб Верховна Рада України ухвалила нормативно-правовий акт, який встановить юридичний та історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями. Зокрема у законі слід юридично закріпити, що 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державну незалежність і те, що вона є державою правонаступницею Української Народної Республіки.