«Крутянці» Кушніри: верифікація історичними джерелами

У різних виданнях та публікаціях про бій під Крутами серед його учасників постійно згадуються двоюрідні брати Кушніри – Іван та Михайло. Нібито обидвоє родом з Галичини, з с.Купновичі. Іван нібито загинув, а Михайлові "пощастило повернутись живим". Та чи є підстави вважати, що вони брали участь у бою?

Опираючись на доступні нині історичні джерела, немає підстав стверджувати, що Іван Кушнір, уродженець с.Купновичі, загинув, а Михайло Кушнір брав участь і вижив, у бою під Крутами наприкінці січня 1918 року. Іван Кушнір цілком заслуговує на свою частку пам'яті від громади та держави як вояк УГА, якщо така інформація підтвердиться.

 

У різного роду виданнях та публікаціях про бій під Крутами серед його учасників постійно згадуються двоюрідні брати Кушніри – Іван та Михайло. Нібито обидвоє родом з Галичини, з с.Купновичі. Іван нібито загинув, а Михайлові "пощастило повернутись живим".

Та чи є підстави вважати, що вони брали участь у бою?

У 1963 р., до 45-ї річниці, а потім через 5 років, бою під Крутами у кількох виданнях вийшов друком нарис Михайла Кушніра "Бій під Крутами". При цьому автор сам назвав свій текст нарисом. Зауважимо, не спогадами, а нарисом. Нариси – це ближче до художнього твору, до публіцистики, аніж до мемуарів.

Будь-яких афіліацій автора нарису у публікаціях не вказано. Але, до редколегії часопису "Визвольний шлях" (а саме у цьому часописі був першодрук нарису) входив Михайло Кушнір – уродженець Станіславова, доктор філософії, професор, член НТШ, ветеран УГА, член і голова кількох громадських організацій, художник та публіцист. Думаю, що це саме він написав нарис.

 
Михайло Кушнір – автор нарису "Бій під Крутами"

У Кушніровому "Бою під Крутами" дуже багато художніх прийомів, емоцій, а також популярних у 1960-х рр. у середовищі української еміграції претензій до влади УНР. І немає жодної вказівки, що автор сам брав участь у подіях.

Тож ім'я Михайла Кушніра потрапило до списків учасників бою під Крутами, що кружляють Інтернетом тільки на підставі того, що він написав нарис про бій.

Уже за незалежної України, коли інформація про обставини бою стала широко доступною, почали розшукувати родичів крутянців. І віднайдено пані Євгенію Кушнір з м.Рудки. Її спогади про рідного брата Івана та двоюрідного Михайла Кушнірів були записані у вигляді листа та опубліковані у збірнику "Крути: січень 1918" (за редакцією Ярослава Гаврилюка).

До викладених у цьому документі біографічних фактів про Михайла Кушніра є багато питань.

Пані Євгенія вказала, що Михайло виїхав до Франції. На ресурсі Fichierdes décès ми знайшли інформацію про Мішеля Кушніра, який народився 24 жовтня 1911 року у с. Wiackowice (в очі впадає подібність до згаданого пані Євгенією села В'язковичі) та помер 22 лютого 2000 року у Лувіньї (департамент Мозель, Франція).

Утім, нас цікавить участь у бою під Крутами. Прямих слів про це у Євгенії Кушнір немає! Єдине – що вступив у Січові Стрільці та воював, а це зовсім не рівнозначно участі у бою під Крутами. І, якщо наша гіпотеза про француза Мішеля Кушніра вірна, то у Січових Стрільцях він воювати не міг, бо народився лише 1911 року.

 
План розташування кладовища УГА у Вінниці

Щодо Івана Кушніра пані Євгенія згадала, що їх батько "довідався, що захворів на тиф і помер у Вінниці". Тобто, теж не загинув під Крутами, хоча, можливо, і був там. Натомість історія про масову смертність вояків УГА від тифу у Вінниці у 1919 році є доволі відомою, а ймовірність смерті там Івана Кушніра – досить високою.

Отже, спираючись на доступні нині історичні джерела немає підстав стверджувати, що Іван Кушнір, уродженець с.Купновичі (це ще теж треба перевірити), загинув, а Михайло Кушнір брав участь і вижив, у бою під Крутами наприкінці січня 1918 року. Іван Кушнір цілком заслуговує на свою частку пам'яті від громади та держави як вояк УГА якщо така інформація підтвердиться.

Теми

Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".

Арсен Зінченко: Політична програма державотворення

Ще наприкінці 1980-х – на зорі 90-х років українська молодь йшла на вулиці з гаслами "Україна виходить з СРСР!", "Ні – союзному ярму!", "Ні – союзному договору!". Це був визначальний напрямок руху – до повалення кривавої комуністичної системи, до народовладдя і відповідальної перед народом держави, до звільнення від пут русифікації, до прав людини і головне – до відновлення самостійної і суверенної Української держави.

Юрій Юзич: Церемонія прощання з прапором

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.

Богдан Червак: Україна між державною традицією УНР та УРСР

Щоб подолати більшість історичних міфів, створених та поширених Москвою, буде достатньо щоб Верховна Рада України ухвалила нормативно-правовий акт, який встановить юридичний та історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями. Зокрема у законі слід юридично закріпити, що 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державну незалежність і те, що вона є державою правонаступницею Української Народної Республіки.