Крутянець з Кишинева

За кілька десятків років радянської влади українці не мали змоги шанувати своїх героїв. За останніх тридцять років ми не повернули імена вояків Армії УНР у наш символічний простір. Та усе міняється. Завдяки новітнім технологіям та оцифрованим архівам відновлюємо біографію ще одного захисника.

 

Десь у середині січня 1918 року студент київського вишу прийшов до будівлі Київського комерційного інституту Там вівся запис у добровольчі загони. Деякий час перед тим загальні збори студентів-українців Києва ухвалили виступити на захист України від російської агресії. Послухав промови, подивився на запальних однолітків та й записався собі. Бо – відчував потребу.

На другий день усі записані прийшли до військової юнацької школи. Там відбувся кількаденний вишкіл та "полювання мамів":

"з'явилась юрба жінок і дівчат, що наповнила залі й коридори голосними розмовами й криками. Це мами і сестри прийшли забирати своїх малолітніх героїв… мами ловили і виволікали геть своїх свавільників. Було багато крику, лайки і сліз".

Потім - виїзд на протибільшовицький фронт у вагоні з вибухівкою. "Ми весело поїхали вмирати", як потім було написано у спогадах. Їхали на Бахмач, опинились під Крутами.

Хлопця, про якого йдеться, звали Степан Матвієнко-Сікар.

Степану пощастило. Він вийшов з Крутянського бою пораненим, але живим. З опублікованих спогадів у збірнику "Наше слово" відомо, що після Крут він "ледве добрався додому в Бендери гоїти свої рани", а потому повернувся в українську армію. У статті Юрія Юзича "Ті, що вижили" наводиться його подальша доля:

"Інженер, асистент кафедри лісівництва Української господарської академії в Подєбрадах (1920-ті). Працював (1930-ті) фахівцем з містобудування у м. Тігіна (Бендери). Знайшов у Бесарабії грамоти Степана Великого, написані староукраїнською мовою, по сільських церквах – запорізькі прапори".

Дата і місце народження – невідомі. Дата смерті та місце поховання – також. Було прикро, що підставові речі про захисника Вітчизни залишались невідомими. Утім, оцифровані архівні документи дозволяють встановити чимало моментів його біографії.

Після Другої світової війни Степан з родиною отримали афідевіт від свого родича Олександра Коротинського, що уже перебував в Бразилії (Ріо-де-Жанейро) і навіть був директором якоїсь установи, а тому міг гарантувати працевлаштування Степану.

До Оргкомітету Міжнародної організації біженців Степан з дружиною та дітьми подали аплікацію про допомогу з виїздом. Ці документи відклались в Архівах Арользена – Міжнародного центру націонал-соціалістичних переслідувань.

Аплікація досить детальна. З неї нам стає відомим життєпис українського героя.

Степан Матвієнко-Сікар народився у Кишиневі 10 грудня 1898 року. У 1909-1917 рр. навчався у гімназії в Тігіні (Бендери). Після цього вступив у виш у Києві, де провчився до 1919 року. Продовжив отримувати вищу освіту у Празі впродовж 1920-1925 рр.

Також стає зрозумілим трудовий шлях Степана: 1935-1938 – інженер в установі Міністерства зв'язку у м.Тігіна (Бендери), 1938-1941 – шеф-інженер на будівництві у Кишиневі.

У 1941 році родина переїздить з Румунії до Австрії, місто Бішофсгофен, де Степан працює інженером на залізниці. За короткий час – переселяються у Лінц, а згодом у Марібор (Словенія).

З травня по жовтень 1945 року Степан працював робітником у Зюссенбасі (Австрія), а відтак переходить знову на посаду дорожнього інженера у Фельдбасі (Австрія).

На жаль, аплікація передбачала опитування лише за останні 10 років. Тому місця проживання та роботи Степана за 1925-1935 рр. можемо вирахувати лише опосередковано.

В анкеті є дані про родину – дружину та дітей.

Дружина – Клавдія Бендак, народилась 25 лютого 1899 року у селі Шепіт на Буковині, навчалась у народній школі у Чернівцях (1908-1914) та педагогічній школі там же (1914-1918).

Донька – Зоря, народилась 24 серпня 1931 року у Тігіні.

Син - Богдан, народився 13 березня 1931 року у Тігіні.

Син - Север, народився 16 березня 1938 року у Тігіні.

Донька - Ірина, народилась 29 серпня 1941 року у Бад-Ішлі (Австрія).

Подану аплікацію Міжнародна організація біженців відхилила, оскільки Степан не зміг довести, що не працював на нацистів добровільно.

Утім, у 1950 році родина Матвієнків-Сікарів таки прибула до Бразилії. Про це свідчать кваліфікаційні консульські картки, заповнені секретарем посольства Бразилії в Австрії Сержіо Фрамандо Фразео 23 жовтня 1950 року.

Такі картки збережені у фонді Відділу морської, повітряної та прикордонної поліції Федерального департаменту громадської безпеки Національного архіву Бразилії.

Родина опинилась у бразильському місті Белу-Орізонті.

Теми

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.

Юрій Юзич: Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.