Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона
1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.
170 років тому, 14 січня 1855 року у Бердянську народився Опанас Сластіон, засновник Миргородського краєзнавчого музею на Полтавщині, український живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець, етнограф і педагог. Ювілей митця за ініціативи Українського інституту національної пам'яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.
Художник, фольклорист, поціновувач Шевченка
У 1882 році Опанас Сластіон отримав звання художника. Виявив особливий інтерес до особи і творчості Тараса Шевченка, а 1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.
Під час навчання Петербурзькій Академії мистецтв Опанас Сластіон захопився фольклором та етнографією. На літніх канікулах обійшов чимало сіл на Лівобережжі. Там познайомився з кобзарями і записав від них пісні та думи. Сластіон малював їхні портрети, записував біографії. Портрети були опубліковані окремою книжкою лише в 1961 році Ю. Я. Турченком під назвою "Портрети українських кобзарів О. Сластіона". Після закінчення академії мандрував по Україні, замальовував краєвиди, пам'ятки, сільські типи у характерному народному вбранні, речі селянського побуту, зразки різьблення та ін.
У 1900 році пан Опанас назавжди покинув Петербург і переїхав до міста Миргород на Полтавщині. Викладав малювання у художньо-промисловій школі імені Гоголя. Найвідоміші малярські твори Сластіона: "Козаки і море" (ілюстрації до поеми Данила Мордовця, 1858), "Проводи на Січ" (1898), "На жнивах (1899)", "Гайдамаки (ілюстрації до поеми Тараса Шевченка, 1883—1885)", "Старовина українська і запорізька (літографії до альбому 1890-ті рр.)", "Портрети українських кобзарів" (серія 1875—1928). Малюнки і статті Сластіона (під псевдонімом Опішнянський Гончар, Гончар) друкувалися у періодиці Петербурга, Києва, Львова.
У 1931 році написав працю "Спогади про художника П. Мартиновича".
Музикознавець
У Миргороді окрім вивчення фольклору і етнографії ще й досліджував кобзарство. У 1908 році він допомагав Філаретові Колессі записувати на фонограф пісні і думи миргородських кобзарів і лірників. В дослідженні кобзарства Сластіон активно співпрацював із Климентом Квіткою та Лесею Українкою.
Популяризував кобзарське мистецтво, народну творчість, кустарні промисли. Створив цілу галерею портретів українських кобзарів. Першим на Україні став записувати репертуар виконавців на фонограф. Сам навчився кобзарському мистецтву і став чудовим виконавцем українських дум. У 1927 році Опанас Сластіон організував першу селянську капелу бандуристів ім. Івана Франка.
600 експонатів для Миргородського музею
Під час війни ленінської червоної і білої денікінської росії проти Української Народної Республіки у 1918–1921 роках років рятував художні шедеври з маєтків відомих родин Полтавщини. Завдяки Опанасу Сластіону було збережено значну частину цінностей, які перебували в маєтках у Хомутці (садиба Муравйових-Апостолів), Великих Сорочинцях (колишні маєтності Гоголів-Яновських), Великій Обухівці (садиба Капністів), Кибинцях та Яреськах (маєтності Трощинських). На основі зібраного матеріалу в 1920 р. було відкрито "Науковий і художньо-промисловий музей" (близько 600 експонатів), який згодом став основою для Миргородського краєзнавчого музею. Музею Сластіон подарував також збірку своїх власних творів.
Творець національних архітектурних шедеврів
Опанас Сластіон зробив величезний внесок у розвиток в Україні й зокрема на Полтавщині, виразно української національної архітектури. У 1920-х роках за проєктом митця збудовано будинок курорту в Миргороді та ще низку споруд. У 1902—1903 роках підтримував Василя Кричевського в боротьбі за український національний стиль будинку Земства у Полтаві. Впродовж 1910-1913 років проєктував низку громадянських будинків в українському стилі, зокрема школи Лохвицького земства, будинок земського лікаря у Чорнухах, будинки у Великих Сорочинцях тощо.
У 1913-1916 роках геній української національної архітектури створив серію проєктів земських шкіл для 1, 2 і 3 класів у Лохвицькому повіті Полтавської області. Навчальним закладам було надано яскравого українського національно орієнтованого вигляду. Школи Лохвицького земства збудували у стилі українського архітектурного модерну. Ці будівлі мають характерні шестикутні вікна і вежі, а цегляний декор на фасаді повторював український народний візерунок.
Проєкти були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення у Лохвицькому (Чорнухинська волость) та Лубенському повітах. Відомо щонайменше про 53 будівлі земських шкіл, побудованих на території Лохвицького повіту в 1910—1914 рр. за проєктами Опанаса Сластіона. Одними з найвизначніших були школи у селах Западинці, Бодаква, Піски. Економічно виразні в художньому значенні, вони мали стіни, прикрашені цегляним орнаментом, трапецієподібними вікнами, дахами із заломами та високими шпилями над баштами, які підкреслювали головні входи до шкіл.
Дотепер чимало з цих архітектурних шедеврів не мають охоронного статусу, а в СРСР – в часи московського комуністичного режиму та при Януковичі нерідко піддавалися руйнуванням.
Особливо російсько-комуністичні архітектурні невігласи й русифікатори хотіли позбутися оригінальних башточок-прибудов як виразної ознаки українського модерну.
Пошанування пам'яті
24 вересня 1933 року на 78 році Опанас Сластіон помер і похований у Миргороді на Троїцькому кладовищі.
Серію малюнків "Портрети українських кобзарів" (1875-1928) (на світлинах) у 1961 році було надруковано окремим виданням. Оригінали цих малюнків Опанаса Сластіона знаходяться у фондах Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського. Твори Сластіона зберігаються також у Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї, Полтавській галереї мистецтв та ін.
У 1965 році на могилі встановлено залізобетонний пам'ятник (автор — А. Убийвовк), а у 1989 році його замінили гранітним (автор — Р. Гусаренко). А ще у Миргороді та селищі Опішне створено меморіальні дошки, присвячені Опанасу Сластіону. У 2020 році за підтримки Українського культурного фонду створено просвітницьке відео "Провінційний модерн Опанаса Сластіона".
У 2022 році в Полтаві друком вийшла книга "Опанас Сластьон" авторства знаного мистецтвознавця Віталія Ханка.
У межах декомунізаційних та деколонізаційних процесів на пошану Опанаса Сластіона названо вулиці у Києві та містах Полтавського краю – Миргороді, Полтаві, Заводському й селі Бодаква.
