50 тисяч гривень на пам'ятник. Владу Кривого Рогу закликають організувати конкурс на ескізний проєкт військового кладовища

Сім'ї загиблих військових Кривого Рогу добиваються в міської влади проведення всеукраїнського архітектурного конкурсу на ескізний проєкт меморіального військового кладовища. Вони не хочуть бачити на місці поховань своїх найближчих рудого гранітного кошмару і горезвісного пам'ятника.

 
Проєкт Меморіального комплексу у Кривому Розі 

Сім'ї  загиблих військових Кривого Рогу добиваються в міської влади на чолі з Юрієм Вілкулом проведення всеукраїнського архітектурного конкурсу на ескізний проєкт меморіального військового кладовища. Вони не хочуть бачити на місці поховань своїх найближчих рудого гранітного кошмару і горезвісного пам'ятника.

Ця історія тягнеться вже понад рік, і всі, хто у профільних відомствах мав хоча б поцікавитися як там справи в родин, вже не кажу включитися в процес меморіалізації, надати якісь рекомендації, просто спостерігали мовчки.

Тим часом міська влада Кривого Рогу вирішила, що якщо такий "файний" проєкт родинам не подобається, то "ми вам дамо по 50 тисяч грн і ставте собі пам'ятники самі які хочете".

На військовому секторі поховань.

Тепер уявіть, як виглядатиме військовий сектор почесних поховань Кривого Рогу з різними гранітними пам'ятниками, які встановлюватимуть навмання.

 
Початкова версія пам'ятника полеглим захисникам

Уявили?

Те, що ви уявили - це знецінення і вбивання пам'яті про українських героїв у виконанні керманичів Кривого Рогу.

Цьому ще можна запобігти.

29 січня за цей капець з 50 тисячами грн під красивою обгорткою соціальної підтримки сімей загиблих військовослужбовців збирається проголосувати Криворізька міська рада. З такою ініціативою виступила Інесса Благун з Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської.

Наразі депутатське звернення з проханням провести архітектурний конкурс написав лише Володимир В'ятрович, за що йому велика подяка. 

 
 

Прошу народних депутатів підтримати родини щонайменше розголосом.

Прошу міських депутатів Кривого Рогу не підтримувати завтрашнє голосування і за прикладом Львова та Вінниці провести всеукраїнський архітектурний конкурс на ескізний проєкт військового сектору почесних поховань. Від цього напряму залежить пам'ять про цю війну, і рудими гранітними хрестами з дружньої гранітної фірми її не забезпечити.

З громадами, які вже виробляють нові стандарти меморіалізації зі світлим каменем в основі та чіткою структурою військового некрополю, можна проконсультуватися, щоб зробити усе правильно і чутливо.

Давайте змінювати культуру військової комеморації. Для цього в нас є законодавство про архітектурні конкурси, є Спілка архітекторів, є великий цех митців, яким є що запропонувати.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.