Перша вишиванка Вільгельма Габсбурга
"Вступив на службу в 13 полку уланів, в якому служили українські юнаки з Злочівщини. Він зжився з ними, полюбив їх та піклувався ними щиро. За це вони й полюбили свого командира і готові були за нього "в огонь скочити". Один із них привіз йому з відпустки вишивану сорочку, яку Вільгельм часто носив. Вона й придбала йому українське ім'я"
Його повне ім'я – Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург-Лотаринзький (1895–1948). Корені цієї династії пов'язані з володарями імперій – Священної Римської, Австрійської, Австро-Угорської, Мексиканської. Сам Вільгельм Габсбург писав у своїй "Автобіографії", що перші згадки його роду трапляються у документах ІХ століття по гілці Лотрінген та ХІ століття по Габсбургах. Він був військовиком і за кров'ю, і за покликанням:
"По батьку походжу з лінії Карла, побідника Наполеона під Асперном, і по традіції з цеї лінії було трьох фельдмаршалів: Карло, Альбрехт, що виграв битву під Кустоззою, і Фрідріх" [5, с. 123].
Духовною Батьківщиною Вільгельма Габсбурга стала Україна, саме через відданість українській справі російський СМЕРШ (підрозділ контррозвідки Народного комісаріату оборони СРСР) арештував його у 1947-му та кинув за грати Лук'янівської тюрми в Києві, де він і помер через туберкульоз. Радянська влада бажала стерти з пам'яті постать Василя Вишиваного, його могила не була впорядкована, місце його поховання досі не встановлено.
Легендарна історія про те як народився, говорячи сучасною мовою, позивний "Василь Вишиваний" знана і серед істориків, і серед українських військових. Проте немає інформації, якою була вишита сорочка, що спричинила появу красномовного псевдо "Вишиваний". Знайти відповідь на це питання допомогла монографія Юрія Терещенка та Тетяни Осташко "Український патріот з династії Габсбургів" (Темпора, 2011).
У книжці представлено важливі архівні матеріали листування Вільгельма Габсбурга, які стають достовірними аргументами на користь висунутою в цій статті версії. Після закінчення Військової Академії ім. Марії-Терези у 1915 році він вступив на службу лейтенантом армії Австро-Угорщини до 13 полку уланів, в якому переважно служили хлопці зі Золочівщини. Бойове злагодження перейшло у щиру відданість українських вояків своєму командиру, який добре до них ставився, піклувався та поважав їх за сміливість і надійність. За переказами, один із солдатів привіз вишиту сорочку з відпустки як подарунок своєму командирові.
Листування Вільгельма Габсбурга з українським громадським і військовим діячем, нащадком давнього українського шляхетського роду, полковником армії Австро-Угорщини Казимиром Гужковським допомогло встановити дату фотографування архикнязя у вишитій сорочці та віднайти досі невідому світлину.
Вільгельм Габсбург у листі від 17 січня 1917 року до барона Казимира Гужковського повідомляє: "сфотографувався лише сьогодні, а саме у блузі з декораціями, та ще у сорочці, що була вишита українською рукою, та у шубі, яка я гадаю, буде виглядати справжньою. Я певен, мої хоробрі люди дуже зрадіють [фотокарткам]. Хотів би Вас просити, написати у наступному листі правильно "архикнязь Вільгельм", тому що я хочу так підписати фотографію" [5, с. 168.].
За три дні архикнязь пише йому нового листа: "надсилаю обіцяні фотографії і, якщо вони Вам сподобаються, тоді я вишлю Вам на наступних тижнях, тобто коли фотографії будуть готові, десь приблизно 50 штук. Ви їх можете розмножити, мій друже, та роздати усім людям, які їх хотіли мати. Мені дуже вони подобаються, тому що там навіть українська сорочка дуже добре вийшла, і я сподіваюсь, що ним зрадіють наші хоробрі та добрі українці" [5; с. 169.].
Наступний лист Вільгельма Габсбурга від 02 лютого 1917 р. підказав як знайти саму світлину: "одним українцям, з якими зустрівся, я віддав фотографію, яку я Вам теж відіслав; вони прохали мене віддати її до "Вісника", я виконав їх бажання, тому що я у цьому нічого поганого не знаходжу, оскільки, по-перше, я можу фотографуватися так як я хочу, а по-друге, у цьому нема нічого поганого; цей журнал все одно ніхто не читає, тобто ніхто з поважних кіл суспільства, отже, це майже ні на що не впливає, я гадаю так. І потім ще до того йде безвинна стаття, яку я теж прочитав, а саме, що мій 13 полк уланів мене шанує, та що вишивану блузу я отримав від них як подарунок, отже, зовсім невинна стаття! Я сподіваюсь, що це справі не зашкодить! Хвала Господу, що я був таким обережним і дав мою фотографію без підпису" [5, с. 175.].
Було надзвичайно цікаво дізнатися про яку фотокартку йдеться, і про що розповідає згадана стаття. Наведені в листі дати допомогли віднайти потрібний номер часопису "Вісник Союза визволення України". Шукана стаття називалась "Архикнязь Вільгельм" [1].
Ця замітка розкрила якою, ймовірно, була його перша вишивана сорочка: "звертає на себе очі Українцїв Архикнязь Вільгельм, син Архикнязя Карла Стефана, надпоручник 13 полку уланів, що складаєть ся тільки з Українцїв. Недавно одна українська часопись подавала, що Архикнязь Вільгельм обходить ся незвичайно добре з підчиненими собі жовнїрами й сим зискав собі необмежене привязаннє і любов серед Українцїв у цїлім полку. <…> Жовнїри-Українці зложили в дарунок свому улюбленому наставникови гарно вишивану сорочку й мали приємність нераз бачити Архикнязя в сїй сорочцї, яким і представляє його подана ось тут фотографія" [1, с. 89].
Ймовірно, псевдо "Василь Вишиваний" виникло вже в 1918 році. Отаман Українських Січових Стрільців Никифор Гірняк особисто був знайомий з ерцгерцогом. Він зауважив, що саме "Українські Січові Стрільці, побачивши його світлину в однострої австрійського старшини й нашій вишиваній сорочці, в якій він являється і на цісарському дворі" почали звати його Василем Вишиваним [3, с. 7]. Таку світлину міг показати стрільцям сам Никифор Гірняк. За спогадами Василя Вишиваного, ще в 1917 -му, коли він служив при полку уланів, до нього приїздив отаман УСС Никифор Гірняк [2, с. 84]. А вже у 1918-му, приїхавши до станції Копані на Одещині, Василь Вишиваний став командиром УСС [2, с. 86].
Отже, маємо зображення, ймовірно, першої сорочки Василя Вашиваного, подарованої українськими солдати на знак шани і вірності своєму командирові. Чому у статтях про Вільгельма Габсбурга часто повідомляється, що вишита сорочка була подарована йому одним солдатом, що привіз її з відпустки? Така інтерпретація могла виникнути на основі спогадів того ж Никифора Гірняка: "вступив на службу в 13 полку уланів, в якому служили українські юнаки з Злочівщини. Він зжився з ними, полюбив їх та піклувався ними щиро. За це вони й полюбили свого командира і готові були за нього "в огонь скочити". Один із них привіз йому з відпустки вишивану сорочку, яку Вільгельм часто носив. Вона й придбала йому українське ім'я" [3, с. 8].
За віднайденим фото згодом ця сорочка буде відтворена у проєкті "Вишивка в одязі видатних українців".
Авторка висловлює вдячність авторам монографії "Український патріот з династії Габсбургів" – доктору історичних наук Юрію Терещенко, провідній науковій співробітниці Інституту історії України НАН України Тетяні Осташко, колегам з Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, а також учасникам проєкту "Вишивка в одязі видатних українців".
Література
- Ахикнязь Вільгельм // Вісник Союза визволення України. 1917. Ч. 136. . 95 с.
- Василь Вишиваний У. С. С-ці з весни 1918 року до перевороту в Австрії // Запорожець. Відень: Адрія, 1920.С. 84–98
- Гірняк Н. Полк. Василь Вишиваний. Вінніпег, 1956. 73 с.
- Олійник М. Покутський подарунок // Вишивка в одязі видатних українців. Київ: АДЕФ-Україна, 2024.
- Український патріот з династії Габсбургів / Ю. Терещенко, Т. Осташко. Київ: Темпора, 2011, 407 с.
Марина Олійник,
старша наукова співробітниця ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України,
кандидатка історичних наук
