Як голосувалася "Чорнобильська резолюція". За лаштунками дипломатичної перемоги в ГА ООН

Вчора Генасамблея ООН ухвалила ініційовану Україною резолюцію "Зміцнення міжнародного співробітництва та координації зусиль у справі вивчення, пом'якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи". Це традиційний документ, який ГА ООН розглядає кожні три роки.

За цими новинами стоїть величезна робота дипломатів та ціла низка непростих дипломатичних битв у кулуарах. Битв, у яких ми перемагаємо завдяки досвіду, розуму та дорослому підходу до побудови коаліцій та партнерств.

Просування цьогорічної "Чорнобильської" резолюції стало одним із найскладніших процесів у багатосторонніх форматах за останній час — як під час попередніх переговорів, так і безпосередньо під час голосування.

Складність була зумовлена тим, що колись консенсусна резолюція нині перетворилася на об'єкт політичних маніпуляцій в руках агресора то його поплічника, на інструмент у спробах привласнити пам'ять про Чорнобильську трагедію й приховати злочини РФ проти нашої держави.

Саме тому, всупереч усталеній практиці, Білорусь поспіхом внесла свій проєкт резолюції вже в перші дні роботи нинішньої, 80-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, коли інші держави-члени ООН були повністю зайняті підготовкою до сегменту високого рівня.

Зроблено це було настільки нашвидкуруч, що в тексті навіть залишили порожнім посилання на тематичну доповідь Генерального секретаря ООН, адже сама доповідь була опублікована пізніше.

За задумом РФ та Білорусі, Україна мала погодитися з таким перебігом подій та мовчки приєднатися до кола співавторів білоруського проєкту.

Але не так сталося, як їм хотілося. Ми побачили в цій ситуації можливість. Можливість відновити історичну справедливість і нарешті закріпити в ООН українську транслітерацію Chornobyl (з 1986 року ООН використовувала російську транслітерацію "Chernobyl" — і зрушити цей "консенсус" було практично неможливо). А також можливість включити до Чорнобильського досьє питання російської агресії та її впливу на глобальну ядерну безпеку.

Для нас це було принциповим: без цих положень релевантність резолюції викликала серйозні сумніви.

Саме тому Україна внесла власний проєкт. Проєкт з коректною транслітерацією назви Чорнобиль англійською мовою - Chornobyl, зі згадками про атаки БПЛА на об'єкти ЧАЕС, і з належним посиланням на тематичну доповідь Генерального секретаря ООН.

Ключовий елемент нашої позиції був водночас простим за змістом і надзвичайно складним у реалізації: розглядатися має український проєкт, адже ЧАЕС – це українська територія. Білоруський проєкт має бути відхилений.

Не скажу, що погодити цей підхід було легко навіть із найближчими партнерами. В ООН не люблять ситуацій, коли паралельно розглядаються конфронтаційні проєкти резолюцій. В ООН дуже не люблять рішення про відмову у розгляді проєктів. Тому нас переконували обійтися "малою кров'ю", а саме внести необхідні поправки до білоруського тексту та відкликати власний проєкт.

Ми, безумовно, були готові й до такого сценарію і підготували відповідні пропозиції до білоруського проєкту, у разі якщо дійшло б до голосування за нього.

Але те, що сталося вчора ввечері, має увійти до підручників як зразок ювелірної дипломатичної операції, розіграної буквально як по нотах.

У ній було все: тривала робота з переконання партнерів підтримати жорсткий український підхід; відмінне знання і використання правил процедури; протидія спробам Росії та Білорусі "збити" українську ініціативу, користуючись тим, що їхній проєкт був внесений раніше і мав розглядатися першим.

Отже, дипломатична гра йшла на грані фолу, але в рамках існуючої процедури.

Нашій делегації вдалося докорінно змінити ситуацію. Спочатку – виграти процедурне голосування про зміну порядку розгляду проєктів та поставити саме український проєкт першим у порядку денному. Потім – відхилити всі білоруські поправки до нашого тексту. Далі – забезпечити ухвалення нашого тексту в запропонованій Україною редакції, із збереженням усіх нових елементів.

А на завершення ми мобілізували партнерів і забезпечили ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН рішення про застосування надзвичайно жорсткої та рідкісної в практиці ООН процедури no-action motion. Його суть – відмовити делегації у розгляді її проєкту, якщо Генеральна Асамблея вже схвалила проєкт з цього ж питання. Фактично, ми домоглися рішення ГА ООН про зняття білоруського проєкту з розгляду як нерелевантного і непотрібного після ухвалення більш змістовного українського документа.

У результаті ми досягнули ключової мети. Генеральна Асамблея ООН ухвалила саме українську резолюцію, підтвердивши приналежність Чорнобильського досьє Україні. У самому досьє ми забезпечили включення проблематики російської агресії проти України, а відтак, зафіксували злочини агресора проти нашої держави ще в одному офіційному документі Генеральної Асамблеї.

І звісно, відтепер у дипломатичному словнику ООН закарбовано правильне написання Чорнобиля, зокрема у назві Міжнародного дня - International Chornobyl Disaster Remembrance Day. Ми прослідкуємо, щоб в ООН дотримувалися цих змін.

Дякую всім причетним — зокрема моїй заступниці Марʼяні Беці, Сергію Дворнику та департаменту міжнародних організацій, постпреду Андрію Мельнику та команді постійного представництва України при ООН – за філігранну роботу, непохитність і готовність йти до кінця.