Пєчєнеґі – полавци…
Люди нарікають, що на переговорах нашій делегації бракує гідного суперника для диспутів з Мединським. Не сумніваюся – вітчизняний історичний цех готовий запропонувати цілу плеяду фахівців, здатних поставити на місце язикатого черкащанина. Але чи доцільні в принципі гладіаторські бої істориків на переговорному майданчику?
Люди нарікають, що на переговорах нашій делегації бракує гідного суперника для диспутів з Мединським.
Не сумніваюся – вітчизняний історичний цех готовий запропонувати цілу плеяду фахівців, здатних поставити на місце язикатого черкащанина.
Але чи доцільні в принципі гладіаторські бої істориків на переговорному майданчику?
Після 2014 року ми з колегами присвятили багато часу історичній контрпропаганді. Наприклад, тоді з'явилася спільнота Likбез. Історичний Фронт і не вона одна.
Впевненості у власних аргументах нам не бракує. Харизма й ораторський дар теж наявні.
Але попри це глибока історія – не найсильніший козир України в обґрунтуванні її прав на існування та незалежність.
Міжнародне право спирається на принципи. І всі принципи на нашому боці.
Реалполітік рахується з життєспроможністю. Її ми постійно доводимо в боротьбі.
Цього достатньо, щоб не відчувати браку легітимності.
Навіть, якби наша історія почалася тільки в 1991-му, а не тисячу років тому – жодної проблеми.
Якісь комплекси щодо власної історії ще могли існувати в 2014-му, але для них не лишилося підстав у 2026-му!
І тільки тому, що інші аргументи Москви – слабкі, вона ухопилась за історичні.
Історія – сфера, де не все так очевидно для нефахівців. В трактуванні історичних подій ширший простір для спекуляцій, порожньої демагогії.
Перетворити дипломатію на клуб історичних дебатів – бажаний сценарій для Москви.
Їй не потрібна перемога. Достатньо післясмаку: "не все так однозначно".
Якщо Україна хоча б натякне, що історичні аргументи бодай щось важать в її долі – це вже програш. Нам шкодитиме "не все однозначно". Нам потрібна однозначність.
Якщо кортить відповісти – не потрібно везти на переговори істориків. Достатньо письмового релізу: Мединський – плагіатор і базікало, він бреше на переговорах, історія – взагалі не аргумент для агресії.
Такий реліз можна поширювати публічно і адресно перед кожним (або після кожного) засідання.
Байдужість до історії українських переговірників може бути навіть перевагою – щоб не виникало спокуси вступати в дебати. Достатньо просто демонструвати, що спічі Мединського – флуд, що не має стосунку до суті переговорів.
За великим рахунком, єдина мета переговорів – справити враження на американців. Тож наше завдання переконати їх, що пєчєнєґі-полавци – просто божевільна маячня.
