Спецпроект

Малоросійське déjà vu

Основні наголоси вітчизняної історії розставлено на подіях, котрі фіксують образ Вічного невдахи-українця. Назріла потреба в зміщенні акцентів і висвітленні білих плям. Тому благоліпна Табачникова ініціатива щодо переписування підручників заслуговує на всебічну увагу.

"Установки, які зв'язують нас - не більше ніж пропозиції, доки ми їх не приймемо й не закуємо себе в ланцюги, спеціально для нас виготовлені".

Річард Бах

Історія нашого народу скомпонована таким чином, що періоди розквіту розглядаються мимохідь, причому чільне місце в них відводиться іншим народам - литовцям, полякам, росіянам. При цьому русини-українці відіграють допоміжні ролі другого плану.

Основні ж наголоси розставлено на подіях та періодах, котрі фіксують образ Вічного невдахи-українця, немічної жертви, бідака, якого всі б'ють, шарпають і принижують: Гетьманщина, Руїна...

Такий світогляд Євген Маланюк називає малоросійством. На думку письменника, він плекається "систематичним впорскуванням комплексу меншовартості ("ніколи не мали держави", "темне селянство", "глупий хохол"), насмішкуватого відношення до національних вартостей і святощів".

Остання ін'єкція - прем'єрний показ "шедевру" "Мы из будущего-2" на державному російському телеканалі РТР. До Дня захисника Вітчизни.

Ми ж просто бездумно відтворюємо міфи, нав'язані чужою пропагандою, поновлюємо свої невидимі ланцюги...

Українська держава - Гетьманщина - один із них.

Лівобережна Гетьманщина

"Лівобережна Гетьманщина існувала паралельно з Державою Богдана Хмельницького й була маріонетковим утворенням, використовуваним московським урядом для цілковитого знищення останньої". Сергій Коваленко

ХVII століття щедро компенсувало нестачу керманичів-українців у попередні віки. Портретами гетьманів тієї доби оздоблюють і звеселяють історичні кабінети ВУЗів та шкіл.

Чомусь основним здобутком державотворення українців рахується період Гетьманщини, такої собі предтечі УРСР.

На думку ж Сергія Коваленка, так звана Лівобережна Гетьманщина - назва з'явилася після Андрусівського договору 1667 року - правителями якої були послідовно Іван Брюховецький, Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Іван Скоропадський, Данило Апостол та Кирило Розумовський від самого початку свого існування була не більше ніж "проектом московського уряду, спрямованим на розчленування та знищення Української держави, відновленої Богданом Хмельницьким 1648 році".

Лише Іван Мазепа, ім'я якого навіть у назві вулиць кидає ворогів України в холодний піт, зважився на рішучий крок.

Харків - столиця УРСР

Приклад відокремлення Лівобережної Гетьманщини від решти України було використано більшовиками для поетапного поглинання України в ХХ-му столітті.

Їм стався в нагоді досвід ХVII-XVIII століть: Батурин, згодом Глухів - замість Чигирина... І в грудні 1917 року, у Харкові, Україну було проголошено Радянською республікою й створено підконтрольний Москві більшовицький уряд. Під прикриттям цього уряду війська більшовиків захопили Лівобережну Україну й почали наступ на Київ.

У 2004-му році Сєвєродонецьк - колишнє робітниче селище Лисхімстрой - втратив шанс стати столицею ПіСУАР (Південно-Східна Українська Автономна Республіка) і увічнити себе в історії поряд із Батурином, Глуховом, Харковом.

Донецько-Слобожанська "старшина", котра скарбів назбирала не менше за Полуботка з Мазепою, побоялася казематів і з тріском провалила поставлене завдання.

Проте нині, здається, намагається виправитися, надолужити прогаяне.

Гетьманщина №?

Двадцять років оспівування Гетьманщини не минули даром.

Нинішня українська влада навдивовижу нагадує гетьманські уряди другої половини XVIІ століття: поступова здача національних інтересів, як у політиці, так і в економіці. Зелена вулиця для московського кліру.

У діяльності президента Януковича фантастично поєднуються дії лівобережних гетьманів. Янукович - це соборний Брюховецький, Многогрішний та Самойлович.

Завдяки телеканалу "1+1", уся Україна спроможна милуватися новим светром Путіна, у якому він на Різдво стоїчно вистояв усю літургію на малій батьківщині.

У вечірньому випуску ТСН коротко демонструється Богослужіння УПЦ МП у Лаврі, розлого - РПЦ у Москві, слухаємо уривок "залізної" проповіді Кирила. А от про УПЦ КП та УГКЦ - мовчок.

"Наче на машині часу потрапив в радянське дитинство!" - зауважує Андрій Окара про урочисту трансляцію з палацу "Україна" на каналі УТ-1 та прямий ефір з Майдану - концерту "Пісні єдиної родини" в день Соборності України.

"У цих людей був вираз, наче вони сидять на партзборах у 1983 році. Замість справді народної тусовки на Майдані - привезені статисти з однаковими (!) прапорами. Замість урочистих оплесків - кам'яні обличчя масовки... усіх опозиціонерів заблокували на під'їздах до Києва, ні про які акції нібито не йдеться... загальна концепція дійства така, що дуже пахне "офіціозною народністю"... ніби невільничі пісні та танці перед ханами, що покорили країну".

* * *

Отож, Гетьманщина залишила традиції не державотворення, а поступового згортання, зведення державності нанівець. Безсилля перед "могутнім" сусідом.

Можливо, період у 400 років від Данила Галицького до Хмельницького вартує більшої уваги, ретельнішого дослідження, ніж неповне століття Руїни-Гетьманщини?

Либонь, назріла потреба в зміщенні акцентів щодо важливості тих чи інших подій вітчизняної історії, висвітленні білих плям.

Перші кроки вже зроблено. Україна починає відкривати для себе Холодний Яр, події народної війни 1917-1932 років.

Тому, благоліпна Табачникова ініціатива щодо переписування підручників заслуговує на всебічну увагу. Щоправда, здійснювати це мають не російські науковці з малоросійськими...

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.

Олена Буруль: Як Голодомор з'явився і зник у любовному романі 1933 року

В листопаді 1933-го в газеті Welt Blatt, що видавалась у Відні, з'явився фрагмент роману Клотільде фон Штегманн "Завдяки тобі я знайшов батьківщину". Герой втікає з Радянського союзу до Німеччини у бочці, перепливаючи Дністер, там влаштовується на роботу, рятує дочку консула від падіння з коня. Всі ознаки третьосортного чтива для домогосподарок. Якби не початок роману, де йдеться про жорстоку більшовицьку політику і детально описуються події Великого голоду в Україні.