Фейковий «будинок Леонтовича», який збираються відновлювати

Знову і знову виринає на просторах інтернету чергова кампанія по збору коштів на відновлення фейкового "будинку Леонтовича" в Шершнях.

Фейковий
Фейковий "будинок Леонтовича", який збираються відновлювати

Для початку тим, хто з якоїсь причини не в курсі хто такий Микола Дмитрович Леонтович раджу почитати... ну, наприклад, Українську Вікіпедію (зайвих переглядів нашій вікі багато не буває).

Отже, коли Микола був малий в нього був батько. Ну, а як без батька? Кожна дитина, принаймні біологічно, має батька і матір. Без цього ніяк.

Але в Миколи був найсправжнісінький тато в усіх сенсах, і не просто тато, а тато-священик Подільської єпархії Леонтович (що не дивно) Дмитро Феофанович.

І через те що тато був священник (там загалом була вся родина священницька, наприклад, дядько Миколи був парафіяльним священником в селі Лип'ятин), родина Миколи часто переселялася за місцем служби Дмитра Феофановича.

Так от, коли Миколі йшов другий рік, батько 20 червня 1879 р., за своїм проханням, Преосвященним Маркелом переведений на служіння у селі Шершні Тиврівської волості.

Тобто ми не маємо жодного сумніву, що малий Микола жив з родиною в Шершнях і не просто жив, а зростав та, можливо, робив свої перші кроки в музиці.

Бо в Шершнях Леонтовичі прожили досить довго — з парафії у селі Шершні Дмитро Леонтович адміністративно переведений у село Новоселиця Літинського повіту (тепер Літинського району) 14 березня 1891 року.

Майже 12 років було Дмитро Феофанович парафіяльним священником в Шершнях (на жаль, церковних документів по цьому селу не дуже багато вціліло). А якщо був в селі священник значить він мав десь жити, тобто мав би бути священницький дім. Ну, або хоча б якась квартира.

Джерело, яке може містити інформацію про церковні приміщення це або церковнопарафіяльний літопис, або клірові відомості церкви. І якщо перші це досить рідкісні документи, то клірові складалися щорічно.

Зберігаються клірові в Державному архіві Хмельницької області в фонді 315 – Подільська духовна консисторія

Що ж кажуть клірові відомості? Відомості кажуть, що новий, дерев'яний, на кам'яному фундаменті, критий шалівкою (тесом) будинок священика, побудований у 1880 році, коли вже на парафії був священником Дмитро Феофанович. Будинок мав п'ять кімнат і кухню. При ньому був один сарай і погріб, решта господарських служб старі.

Подільська земля має багато видатних людей. Одним з таких людей, є священник, історик, знаний дослідник, автор та укладач багатьох історико-краєзнавчих праць та довідників Юхим Сіцінський.

Юхим Сіцінський
Юхим Сіцінський

До чого тут він? Річ у тому, що у відомій та шанованій сучасними дослідниками праці "Приходы и церкви Подольской епархии", яку редагував Сіцінський бачимо наступну інформацію про хату священника в Шершнях: "Священнические помещения сгорели в 1898 году".


Що ж виходить?

Все дуже просто — чергова кампанія, як і попередні, побудована на фейковій "хаті Леонтовича", бо справжній будинок священника в Шершнях був дерев'яним і проіснував тільки 18 років — з 1880 по 1898.

Та ж будівля, яка видається за будинок Леонтовича, складена з цегли та каменю (добудови різних років), а не є дерев'яною. І єдине, що її маркує як будинок Леонтовича це радянська табличка, яку колись навісили на колгоспну контору.

Микола Леонтович
Микола Леонтович

Чи треба через це Шершням відмовитись від фестивалю, створення музею чи будь-якого іншого увічнення пам'яті видатного земляка (і не кажіть, що він не земляк, бо там не народився)? Звичайно, ні! Навпаки треба активно працювати над створенням Музею, творити фестивалі, зводити пам'ятники.

Але в цьому процесі не має бути ключовим фейк, а простіше кажучи брехня, яка постала руками радянських чиновників та культивується сучасниками, яким не вистачило тями звернутися до архівів, щоб взнати правду.

Детально про священицький рід Леонтовичів з Поділля можна прочитати в статті Катерини Висоцької та Марина Кошельник на сайті Вінницького краєзнавчого музею. Там же наведено скани з клірових відомостей шершнянської церкви, а я додаю до посту скріни сторінок праці "Приходы и церкви Подольской епархии", що присвячені Шершням...

Читайте також:

Повторний розстріл після смерті: до питання замахів на пам'ять Леонтовича

Олександр Зінченко: "Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України"

Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Черчилль та Орвелл крізь оптику Шевельова

Розглядаючи злет Орвелла, Рікс говорить про його вплив у країнах соціалістичного табору й зазначає, що автор роману "1984" передбачив "появу дисидентів – таких, як Солженіцин, Сахаров і Амальрік, які своїми свідченнями про побачене допомогли руйнації Радянського Союзу невдовзі після справжнього 1984 року". Цей список не лише хочеться доповнити – Руденко, Лук'яненко, Чорновіл, Дзюба, Світличний, Стус, Сверстюк, – але й подивитися на Черчилля й Орвелла крізь оптику найвидатнішого українського мислителя XX століття, етнічного німця, який з тієї ж самої причини став Шевельовим, що й династія Саксен-Кобург-Готських у той самий час перетворилася на Віндзорів.

Василь Лопух: Спогад про Любу Волинець та одну залізничну пригоду

Протягом багатьох років я мав приємність не тільки бути знайомим, а й співпрацювати з пані Любою. Завдяки її відкритості до співпраці нам вдалося зберегти і забезпечити доступність до безцінного фонду Українських Січових Стрільців, який містить 4200 фотонегативів на склі (кліше). Цей фонд став основою для створення вебсторінки "Леґіон Українських Січових Стрільців: фотоархів", і тепер тисячі користувачів інтернету мають можливість вільного доступу до цифрових копій ориґінальних фотографій.

Михайло Кальницький: До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості

Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?