Відведіть Дуду в музей!

Листування між послом Польщі Анджеєм Пшиленбським та України Андрієм Мельником зі сторони нагадує боротьбу двох йокодзун. Обидва посли ментально чимсь схожі між собою. Проте лист Пшиленбського Мельнику навіть з польського боку виглядає як оголошення нової історичної війни Україні.

Ten tekst przeczytasz po-polsku

Проти нашого посла у Берліні Андрія Мельника, який вже рік дивує українських та німецьких істориків своїми звинуваченнями, розпочав війну посол Польщі в Берліні Анджей Пшиленбський.

Він відрізняється ще більш екстравагантним світоглядом, ніж наш, і в Берліні спричинив вже не один скандал. Можливо наш посол Мельник у своїх нападах на "неправильних" істориків діяв за прикладом польського колеги. Але тут не про це.

 
Посол Польщі в Берліні Анджей Пшиленбський вважає, що під час Другої світової війни загинуло кілька сотень тисяч українців

Бо раптом посол Пшиленбський послухав радіо. Німецьке. А там виступав посол Мельник.

І тут у посла Пшиленбського щось почало тліти, підгоряти і плавитися. Посол Пшиленбський написав послу Мельника листа.

У контексті конфлікта нашого посла з українськими та німецькими істориками це виглядає саме як поєдинок двох традиційних борців-сумоїстів: Мельник нарешті отримав достойного суперника.

Лист польського посла українському днями опублікувала польська Gazeta Wyborcza у публікації "Посол Пшиленбській на стежці війни. Цього разу – з Україною".

 
 
Лист посла Анджея Пшиленбського послу Андрію Мельнику опублікувала польська Gazeta Wyborcza

Суть претензій Пшиленбського: ніяких 8 мільйонів жертв українців у Другій світовій війні не було, можна говорити максимум про кілька сотень тисяч. Натомість згадує і "українську охорону" Аушвіца, і українців, які причетні до розстрілів євреїв у Бабиному Яру.

Там багато цікавих "історичних відкриттів".

Славомір Ценцкевич один з відомих польських істориків написав пару років тому у популярному тижневику Do Rzeczy: "…мусимо чітко - так само як Ізраїль - репрезентувати власну національну точку зору. Інакше програємо боротьбу за місце поляків як жертв двох тоталітаризмів".

Я тоді не міг збагнути, як і з ким поляки планують боротися за місце головної жертви двох тоталітаризмів. Виявляється - з нами, з українцями.

Так от. Трохи цифр:

Польських солдат і офіцерів у збройній боротьбі з нацизмом загинуло 240 тисяч.

Солдат і офіцерів з України - 3 500 000.

Тобто в 14 разів більше.

За підрахунками Музею історії України у Другій світовій війні на території сучасної Польщі у боях з Вермахтом загинуло більше 700 тисяч солдат і офіцерів, які були мобілізовані з України.

Тобто українців у збройній боротьбі з нацизмом на території Польщі у 1944-45 роках загинуло майже в три рази більше, ніж польських вояків за усі 6 років Другої світової.

У понеділок та вівторок у Києві перебуватиме з візитом президент Польщі Анджей Дуда.

Треба терміново внести зміни у програму візиту і рівно на півгодини завести його до Національного Музею історії України в Другій світовій війні! Цього буде достатньо.

Там зберігаються сповіщення про смерть і оригінальні списки загиблих більш ніж 3 мільйонів солдат і офіцерів, мобілізованих з України.

Ці стелажі зі свідченнями про трагічні долі більш ніж 3 мільйонів українських вояків справляють неймовірно гнітюче враження. Це - залізні факти, неспростовні свідчення, а не марення фантазера Пшиленбського.

Іще одна цитата. Професор Тімоті Снайдер, виступ у Бундестазі 20 червня 2017 року:

"...На боці союзників воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж французів; воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж британців; воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж американців; воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж французів, британців і американців разом узятих. Разом узятих!

...

Отже, коли ми думаємо, як закінчилась окупація, ми також повинні пам'ятати, де більшість часу були українці: пам'ятати, що українці страждали під німецькою окупацією, де приблизно 3.5 мільйони українських цивільних, переважно дітей і жінок, було вбито; і, знову ж таки, приблизно 3 мільйони українців загинули в уніформі Червоної армії, воюючи з Вермахтом."

У цій цитаті професор не згадує українських євреїв-жертв Голокосту. Масштаб цих жертв оцінюють у 1-1,5 мільйони.

Отже. 3 + 3,5 + 1,5 = 8 мільйонів жертв Другої світової в Україні.

Відведіть Дуду в музей!

Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.