Культура – це не розвага. І це не «десерт»

Ситуація з обранням генерального директора Мистецького Арсеналу несе величезну загрозу сталості молодих українських інституцій у сфері культури. Через подібні ж ігри сьогодні майже паралізовано роботу Українського культурного фонду, що має дискредитовану Наглядову раду.

 

Сьогодні з'явилася заява Ініціативної групи "Першого грудня" та Виконавчої Ради Українського ПЕН з приводу ситуації навколо українських державних інституцій у сфері культури. "Історична правда" публікує її у повному обсязі.


Ми, члени Ініціативної групи "Першого грудня" та Виконавчої Ради Українського ПЕН, з великою тривогою спостерігаємо за процесами, що відбуваються протягом останніх років навколо українських інституцій у сфері культури.

Ці процеси ведуть до руйнації провідних українських культурних інституцій, знищення практик прозорості та підзвітності державних інституцій та послаблення надій на відродження й модернізацію української культури.

Особливу тривогу викликають процедури конкурсів, зокрема, щойно проведеного конкурсу на обрання генерального директора Мистецького Арсеналу. Ми бачимо серйозні порушення процедури та принципів доброчесності, що послаблюють довіру до організації конкурсу та його результатів. Найбільші застереження у нас викликає процес обрання представників громадськості до конкурсної комісії.

Конкурсна комісія з обрання генерального директора Мистецького Арсеналу складається з: а) трьох представників трудового колективу Мистецького Арсеналу, б) трьох представників Державного управління справами (ДУС) та в) трьох представників від громадських організацій, які діють у сфері культури.

Саме на представників громадськості покладається велика відповідальність – як на безсторонніх, фахових та доброчесних арбітрів.

У рамках нинішнього конкурсу, на жаль, є підстави сумніватися в чесності їх відбору. По-перше, хоч Державне управління справами і декларувало прозорість процедури жеребкування, і пообіцяло викласти онлайн-трансляцію процедури, на YouTube-каналі ДУС досі немає відео – і ми не знаємо, як саме вона відбувалася.

По-друге, на жеребкування не було запрошено представників медіа та громадськості, що також залишає сумніви у доброчесності процедури.

По-третє, дивним чином представники ДУС та представники громадськості стали голосувати синхронно: одностайно обрали голову комісії, а потім вирішили провести таємне голосування – знімаючи з себе індивідуальну відповідальність за рішення.

З головою комісії, паном Василем Чернецем, пов'язана й інша проблема, яку оприявнило голосування за кандидатуру генерального директора Мистецького Арсеналу.

Найбільше голосів на конкурсі (4) набрав пан Михайло Кулиняк, колишній міністр культури часів Януковича; але виявилося, що він, як і інший кандидат, пан Роман Недзельський, – працюють в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв, яким керує пан Чернець.

 
Михайло Кулиняк

Тобто комісія під головуванням пана Чернеця віддає найбільше голосів людині, яка є його підлеглим. Це конфлікт інтересів, який пан Чернець мав заявити, і у зв'язку з цим принаймні утриматися від голосування.

Недивно, що за такої процедури, найбільше голосів отримав саме колишній міністр культури часів Януковича (цей факт є кричущим в країні, де перемогла Революція Гідності); людина, що має конфлікт інтересів з головою комісії; людина, яка поводиться вкрай неетично, називає своїх опонентів "козльонками" та пропонує "виганяти бісів" з них у Лаврі.

Ситуація з обранням генерального директора Мистецького Арсеналу несе величезну загрозу сталості молодих українських інституцій у сфері культури. Через подібні ж ігри сьогодні майже паралізовано роботу Українського культурного фонду, що має дискредитовану Наглядову раду.

Український культурний фонд зміг "перезапустити" український культурний сектор – але сьогодні цей перезапуск поставлено під сумнів. Подібним чином "підвішеною" є ситуація у Центрі Довженка, де адміністративний тиск і порушення процедур призвели до інституційної нестабільності. Тривожною є ситуація навколо Українського інституту, що постійно стикається зі зменшенням фінансування.

Конкурс на посаду генерального директора Мистецького Арсеналу не відбувся з формальних причин: жоден кандидат не набрав достатньої для перемоги кількості голосів. Водночас, як ми бачимо, він мав значні порушення та викликав велику недовіру в суспільстві. Той факт, що конкурс не відбувся, дає можливість виправити ситуацію.


Ми вимагаємо:

1. Створити нову конкурсну комісію за прозорими принципами, з легітимним та чесним представництвом громадськості;

2. Провести новий конкурс за процедурою, яка відповідає принципам прозорості, доброчесності та фаховості і викликатиме довіру в суспільстві.


Рафаель Лемкін у промові "Радянський геноцид в Україні" зазначав, що перший удар тоталітарний режим спрямував на винищення та виселення української інтелігенції: письменництва, мислителів, митців.

Правник наполягав на тому, що суттєва частина радянської програми експансії – швидкий шлях до уніфікації різноманітних культур, що складали радянську імперію, – скерована на винищення не лише окремих осіб, але й самих цих культур і націй.

Зараз ми немов стикаємося з наміром депортувати культуру і демонтувати українські  культурні інституції, котрі відповідають на запит щодо національної ідентичності. Це серйозне безпекове питання в країні, що бореться з окупантом.

Культура – це не розвага. І це не "десерт". Це екосистема мислення та відчування суспільства, це енергія його креативності та осмисленості. Сфера культури є барометром того, наскільки творчі сили в суспільстві здатні перемогти сили ретроградні, корупційні та безликі. Якщо ми програємо битву за культурні інституції, ми можемо програти битву за свою країну.



Ініціативна група "Першого грудня" 

Виконавча Рада Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу

Олександр Зінченко: "Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України"

Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Черчилль та Орвелл крізь оптику Шевельова

Розглядаючи злет Орвелла, Рікс говорить про його вплив у країнах соціалістичного табору й зазначає, що автор роману "1984" передбачив "появу дисидентів – таких, як Солженіцин, Сахаров і Амальрік, які своїми свідченнями про побачене допомогли руйнації Радянського Союзу невдовзі після справжнього 1984 року". Цей список не лише хочеться доповнити – Руденко, Лук'яненко, Чорновіл, Дзюба, Світличний, Стус, Сверстюк, – але й подивитися на Черчилля й Орвелла крізь оптику найвидатнішого українського мислителя XX століття, етнічного німця, який з тієї ж самої причини став Шевельовим, що й династія Саксен-Кобург-Готських у той самий час перетворилася на Віндзорів.

Василь Лопух: Спогад про Любу Волинець та одну залізничну пригоду

Протягом багатьох років я мав приємність не тільки бути знайомим, а й співпрацювати з пані Любою. Завдяки її відкритості до співпраці нам вдалося зберегти і забезпечити доступність до безцінного фонду Українських Січових Стрільців, який містить 4200 фотонегативів на склі (кліше). Цей фонд став основою для створення вебсторінки "Леґіон Українських Січових Стрільців: фотоархів", і тепер тисячі користувачів інтернету мають можливість вільного доступу до цифрових копій ориґінальних фотографій.

Михайло Кальницький: До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості

Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?