Спецпроект

Люди 1993-го. Як Кремль розстріляв ілюзії людей про країну-ілюзію

Cтрелков і Путін уже зустрічалися. Кажен з них є функцією, і в цій якості вони стояли обличчм до обличчя на одній московській набережній. У жовтні 1993 року "Стрелков" був усередині Білого дому, "Путин" виводив на нього танки (рос.).

История способна на злые шутки. Уехавшие нынешней весной сражаться в неведомую Новороссию, "чтобы землю в Донбассе шахтерам отдать", — наследники "героев октября 1993-го", стоявших тогда за Верховный совет.

Как и 21 год назад, они живут, чтобы не было богатых, чтобы Запад отступил, а социальная справедливость — наступила. Их нынешние покровители, те, кому Порошенко жмет руку на переговорах в Минске, в 1993 году были по другую сторону баррикад. Они распускали обгоревший парламент.

Розстріляний Білий дім - будівля російського уряду, захоплений комуністичними та націоналістичними заколотниками

В октябре 1993-го в Москве случилось все то, в чем нынешний российский телевизор обвиняет "киевскую хунту".

Государственный переворот с низвержением легальной власти. Правовой вакуум, завершившийся принятием законов под победителей. Вслед за этим — война на собственной территории Северного Кавказа. Сперва взявшие отпуск российские военные помогали главе Временного совета Чечни Умару Автурханову брать Грозный. Когда чеченская оппозиция проиграла, в игру вступила кадровая российская армия.

Бойовики з "Русского национального единства" Олександра Баркашова. Через 21 рік член "РНЕ" Павло Губарєв стане одним із очільників терористів на Донбасі

Нынешний Кремль остается наследником модели управления страной, утвержденной перестрелкой у "Останкино". Сам Владимир Владимирович в хорошем костюме — человек из стана победителей. А коллективный "новороссийский ополченец" в потрепанном камуфляже — наследник проигравших.

Еще недавно хорошим тоном было сочувственно оглядываться на них, потерпевших поражение в том октябре. Сострадательно думать о тех, кто успел к 91-му прошагать всю цепочку советских институтов взросления — детсад-школа-армия, — чтобы потом оказаться выброшенными из нового социального порядка. Говорить о новом потерянном поколении, которое вслед за героями Хемингуэя, Ремарка или Барбюса упало в зубы повседневности. Строителях ненаступившего будущего, солдатах растворившейся страны.

Графіті у пам'ять загиблих захисників Білого дому

В 2014-м тяжеловооруженные проигравшие вновь ворвались на передовицы газет. Бывшие соперники российской власти в войне за будущее, сегодня они лишь инструмент в ее руках. Санькя из романа Захара Прилепина договорился с администрацией и уехал воевать в Украину. Раньше он боролся за то, чтобы вернуть советскую власть, в 2014-м его руками хотят законсервировать постсоветскую Украину.

Сменились масштаб и место действия. Теперь поле исторической реконструкции располагается на территории отдельно взятых украинских областей и районов. Люди из 1993-го хотят Новороссию, а Москва хочет поводок для Киева. Если Донецк справится с задачей и удержит Украину, то никакой "другой" или "новой" России на территории ДНР не будет. Впрочем, ее не будет в любом случае. Потому что держатель прав на франшизу — это Кремль, онтологический враг людей 1993-го.

Танки в Москві, які згодом розстріляють будинок уряду

В инструментальности "ополченцев" своя ирония. Стрелков — это "Чапаев"; Моторола — "Петька"; его жена с пулеметом наперевес на свадебной фотосессии — "Анка". Бородай, соответственно, был у них вместо Фурманова. Замените в любом классическом анекдоте персонажей, посмеемся.

Сами они с этой аналогией вряд ли согласятся. Ближе к телу здесь чегеваровские принты на футболках. Все та же "революция на экспорт", партизанщина, военные действия против регулярной армии. Только в одном случае — Конго и Боливия, а в другом — Донецк и Луганск.

Беда "новых Че" лишь в том, что у них нет ни Фиделя, ни коммунистов в Кремле. Нынешний Кремль мыслит себя как главного контрреволюционера, задача которого — не взращивать новое, а хранить себя. Пока донецкие революционеры решают московские задачи — им найдется место в телевизионном прайм-тайме. Но не минутой дольше.

Ведь именно нынешний Кремль расстрелял из танков мечту людей 1993-го о той стране, где они успели приобрести иллюзии, но в которой не успели от них избавиться.

Джерело: "Новая газета"

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".