Спецпроект

"Поручик Голицын". Бандерівсько-білогвардійський хіт

У пісні "Поручик Голицын" є український аналог, відомий іще з кінця 1940-х років. Найцікавіше те, що прототипом відомого російського романсу стала пісня, написана вояком Української Повстанської Армії.

Історія — примхлива дама зі своєрідним почуттям гумору. Час від часу вона робить такі кульбіти, від яких аж паморочиться в голові. От був, наприклад, український гетьман Данило Апостол, а його нащадок Сергій Муравйов-Апостол — став одним з героїв повстання декабристів.

Інший Муравйов, Михайло, через майже століття керував більшовицькою армією, яка розправилась з військами УНР. Однак інколи витівки історії набувають геть чудернацьких форм...

Мабуть, усі знають російський романс "Поручик Голицын". Свого часу його виконували багато російських співаків-бардів, але найвідоміше виконання Олександра Малініна. Ця пісня стала своєрідним гімном білогвардійської романтики.

Однак самі білогвардійці з еміграції цього романсу не знали. Немає його й у старих збірниках пісень та романсів. Ніхто з ветеранів денікінської, врангелівської чи колчаківської армій не пригадували "поручика Голицына".

Українське підпілля в армії Врангеля

Перші згадки про цей твір датовані кінцем 60-х — початком 70-х років. На екрані пісня з’явилась у радянському фільмі "Заговор против страны Советов".

Ще романс нібито мав звучати у фільмі "Нові пригоди невловимих", який вийшов на екрани у 1969 році. Однак у фінальній версії білогвардієць поручик Пєров, ад’ютант полковника Кудасова, виконує романс "Русское поле".

Про те, звідки взявся білогвардійський романс, якого не знають самі білогвардійці, відзняті документальні фільми й  написано безліч дослідницьких статей. Однак у жодній з них так і не було однозначних відповідей.

Але, як виявилось, у російського романсу  є український аналог, відомий  ще з кінця 40-х років. Найцікавіше  те, що прототипом відомого російського  романсу стала пісня, написана вояком Української Повстанської Армії.

Дайджест публікацій "Історичної Правди" про УПА

Український повстанець Микола Матола написав пісню "Друже Ковалю" у 1949 році, а вже потім, в 60-ті роки, вона була перекладена російськими виконавцями і стала "білогвардійською".

У пісні "Друже Ковалю" описується розмова  двох повстанців про нелегку боротьбу, яка майже не має шансу на перемогу. Мелодія пісні один в один збігається з мелодією російського романсу. Хто не вірить, знайдіть в "Ютюбі" й порівняйте.

Попри все, навряд чи варто заводити суперечки (як це часто буває), чия це пісня. Хай росіяни її співають як гімн "білої гвардії", а українці — як повстанську пісню. Більше того, цю пісню можна співати разом. Заради експерименту з’єднати обидва тексти, взявши з кожного через рядок. От що вийшло:

Четвертые сутки пылают станицы,

Сльозиться  у схроні зволожений мур.

Не  падайте духом, поручик Голицын,

...Бо  дуже нелегко й мені самому.

За  павших друзей, за поруганный кров наш,

Коли  запалає Вкраїна в огні.

Поручик Голицын, к атаке готовьтесь,

На славу Вкраїні, на вічні віки!

А тепер  уявіть, що в 1919 році "біла" Добровольча армія генерала Антона Денікіна й Січові стрільці Симона Петлюри, замість того, щоб воювати одне з одним — об’єднались. Уявіть, що обидві армії спільним фронтом рушили проти більшовиків...

Росіяни - для України. Україна - для росіян

Історія була б зовсім іншою. Україна цьогоріч тоді б святкувала 95-ту річницю незалежності, а Росія — була б демократичною, європейською країною. Але історія не терпить жодних "якби". А решту, як каже наш Президент — додумайте самі...

Джерело: "ОГО"

Петлюра без бронзи, але у кольорах

Рік 1917-й ще не був роком Симона Петлюри. Незаперечним лідером українського національного руху він став року 1919.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".