Спецпроект

"Маршрути поколінь: героїчними стежками УПА на Волині"

Видання покликане привернути увагу суспільства до історії рідного краю та її творців. Українська незалежна держава постала завдяки сотням тисяч героїв, справжні імена яких ще належить вивчити. У путівник увійшли найвідоміші (але далеко не всі) історичні місця Волині, які мають туристичне і краєзнавче значення.

Днями світ побачив надрукований у видавництві "Терен" (Луцьк) путівник "Маршрути поколінь: героїчними стежками УПА на Волині".

Селище Оржів на Рівненщині - тут культурницьке товариство "Просвіта" підтримувало національний дух українців в часи польського панування та німецької окупації, а коли його діяльність заборонили, оржівські просвітяни активно включилися в лави Організації українських націоналістів для продовження боротьби з окупантами.

Перші повстанські бойові відділи здобували зброю у німців для майбутньої Української повстанської армії. Під час такої спецоперації загинув організатор перших відділів УПА Сергій Качинський.

Тут біля оржівських хуторів згодом - у 12 лютого 1944 року - внаслідок спецоперації НКВС загинув перший командир УПА Дмитро Клячківський - Клим Савур.

Скільки ж було солдатів в УПА. Секрети розкриває Клим Савур

У невеличкому селищі Вовчак на Турійщині розташовувалася база УПА під назвою "Січ". Там відбувалося навчання старшин УПА, розміщувався штаб керівництва та чимало господарських споруд. Навіть німці не змогли знищити цей острівець свободи, допоки не прийшли червоні "визволителі", які розорали село, його мешканців переселили - кого у сусідні села, а кого аж у Сибір.

Сьогодні урочище Вовчак - улюблене місце таборів патріотичних молодіжних організацій.

 

Колківська повстанська республіка була чи не єдиним унікальним явищем у часи війни, коли на звільненій від нацистів території на майже дві тисячі кілометрів завирувало мирне життя, що мало всі ознаки маленької держави.

Попри діяльність усіх необхідних цивільних установ, вражають факти, коли селяни збирали врожай під охороною відділів УПА, коли землю колгоспну ділили для себе, коли проходила учительська конференція і з жовтня 1943 року був наказ УПА про початок навчального року.

Ще живий один із авторів посібника для початкових шкіл "Українознавство" - Степан Семенюк, який розповідає як друкували його у сусідньому селі Старосілля.

Націоналіст Семенюк: 79 днів у камері смертників

Республіку свободи у Колках знищували одночасно з різних боків - нацисти і червоні "визволителі". Колки 4 листопада 1943 року нацисти спалили, а творців "республіки" потім, коли прийшла Червона армія, розстріляли або вислали у радянські концтабори.

Тричі відділ УПА на чолі з Олексієм Брисем (нині проживає у Львові) визволяли від нацистів містечко Горохів. 4 квітня 1943 року відділ О. Брися знищив німецький концтабір у селі Лобачівка.

Силами УПА із славного Берестечка вигнано нацистів. Але про ці вражаючі героїзмом факти антигітлерівської боротьби у День Перемоги не кажуть!

70% українців вважають День Перемоги великим святом. Соціологія

Завдяки відеокліпу і пісні "Не кажучи нікому" (виконавцями є Тартак (автор слів - Олександр Положинський) і Нічлава) подвиг повстанської чоти під керівництвом Антона Марценюка - Берези у селі Новий Загорів став більш відомим.

Існує чимало легенд про цей бій. Багато конкретики щодо історичної правди вніс дослідник бою у Новому Загорові, письменник і заслужений журналіст України Петро Боярчук. Завдяки його праці у путівнику є детальний опис бою, фото і списки повстанців, що мужньо тримали оборону проти чисельних сил нацистів.

Мужність учасників бою відділів УПА з багаточисельними внутрішніми військами НКВС у Гурбах на Рівненщині вражає масштабністю і героїзмом як повстанців, так і мирного населення. Найбільша битва УПА попри значні втрати завершилася тактичною перемогою, оскільки відділи УПА змогли вирватися з мертвого кільця оточення, де проти одного повстанця було семеро енкавеесівців.

 

Цей бій засвідчив ще один важливий історичний факт: на зміну коричневих окупантів прийшли червоні, які розгорнули масові репресії проти населення західноукраїнських земель.

Волинь вважають колискою Української повстанської армії, бо саме тут у найважчі для України роки Другої світової війни народ у лавах УПА піднявся на боротьбу за свободу. У той час, окрім самих борців за волю, ніхто не вірив, що буде Україна.

Гортаючи сторінки путівника "Маршрути поколінь", мандруйте мальовничими куточками Волині, де ліси ще пам'ятають пісні про волю, які співала молодь УПА, де у лісових пущах, полях, містах і селах височіють у вишитих рушниках хрести, кургани і поодинокі пам'ятники тим, хто на вівтар свободи поклав своє життя.

1960: Останній бій УПА

Вдивляючись у зморшки сивочолих дідусів і бабусь, слухайте їхні, сповнені нелюдського болю і страждань, розповіді про героїчну боротьбу, про важке нужденне життя, про невмирущу мрію про Україну.

Цей путівник є початком великої справи - утворення на Волині музею національно-визвольної боротьби. Попереду багато роботи, але найголовніше - її розпочато і закладено фундамент для успішного втілення головної мети.

Видання путівника здійснено в рамках проекту "Маршрути поколінь - передання історичного минулого жертв тоталітарних режимів молоді шляхом створення меморіально-туристичного маршруту на Волині", виконавцем якого є Волинська округа Національної скаутської організації України "Пласт".

Цей проект діє в рамках програми "Місце зустрічі - Діалог" за фінансування Фонду "Пам'ять, відповідальність, майбутнє" (Німеччина).

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.