9 травня 1945

70% українців вважають День Перемоги великим святом. Цікава соціологія

Ми готові підтримати примирення нацистських і радянських ветеранів більше, ніж примирення ветеранів УПА і Червоної армії. При цьому більша половина з нас вважає, що потрібно примиритися й не шукати в минулому ані правих, ані винних.

Понад дві третини громадян України (70,0%) вважають День Перемоги великим святом, ще 23,6% опитаних вважають цей день звичайним святом. Не вважають День Перемоги святом 4,7% респондентів і 1,7% опитаних не змогли відповісти на питання.

Розподіл відповідей на це питання не змінюється значною мірою протягом останніх 9 років - про це свідчать результати опитувань, проведених соціологічною службою Центру Разумкова.

Запитання і варіанти відповідей, які були в анкетах

Соціологічна служба Центру Разумкова працює давно, фахово і з гарною репутацією. Наведені нижче дані, очевидно, відповідають дійсності - громадяни України переважно досі називають ту війну Великою Вітчизняною, але проти встановлення пам'ятників Сталіну.

60% українців вважають Голодомор геноцидом

Ми готові підтримати примирення нацистських і радянських ветеранів більше, ніж примирення ветеранів УПА і Червоної армії. При цьому більша половина з нас вважає, що потрібно примиритися й не шукати в минулому ані правих, ані винних. Але третина наполягає, щоб винних покарати, хоча б сьогодні.

Президент Ющенко теж вважав, що потрібно примиритися

Пошуки історичного компромісу, про необхідність якого зараз говорять, і способи його досягнення мали б, вочевидь, брати до уваги і цей соціологічний матеріал.

Отже, війну проти фашизму українці переважно схильні називати Великою Вітчизняною, до такої назви схиляються більше двох третин опитаних (66,2%). Близько чверті респондентів (28,6%) називають цю війну Другою світовою. Інші відповіді дали 2,4% респондентів, решта - вагалися з відповіддю.

Протягом останніх 9 років переважна більшість називають цю війну саме Великою Вітчизняною.

 Дані у відсотках від усього числа опитаних

Респондентам також задавалося питання "Протягом двадцятого сторіччя в історії України було багато подій, коли українці масово знищували один одного: це Перша і Друга світові війни, громадянські війни, політичні репресії. Як Ви вважаєте, який з наведених шляхів рішення взаємних образ є кращим?".

Половина опитаних  (53,8%) обрали відповідь "Потрібно примиритися і вважати, що не було ні правих, ні винних". Водночас 28,7% респондентів вважають, що потрібно, щоб винні обов'язково були покарані, навіть через багато років.

Решта опитаних вагалися з відповіддю.

 Таблиці: Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова

Проте у випадку конкретних ініціатив прихильників примирення виявляється значно менше.

Так ідея примирення ветеранів ОУН-УПА та Радянської армії має майже порівну прихильників (34,6%) і противників (37,2%). Понад чверть опитаних поставилися до цієї ініціативи байдуже, або не змогли відповісти на питання.

Дещо більше прихильників (38,1%) і менше противників (31,7%) має ідея примирення ветеранів радянської та німецької армій.

Водночас переважно негативно громадяни України ставляться до ініціативи встановлення пам'ятників Йосипу Сталіну в містах України. Підтримали цю ініціативу лише 5,7% опитаних, а негативно поставилися до неї дві третини (68,0%) респондентів. Близько чверті опитаних (26,3%) залишаються байдужими до цієї ідеї або вагалися з відповіддю.

 Кількість прихильників і противників примиренням між "комуністичними й націоналістичними" ветеранами майже однакова

Підтримка ініціативи встановлення пам'ятників Сталіну знизилася, порівняно з минулим роком, коли підтримували цю ідею 9,6% опитаних, а не підтримували - 56,7%.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 1 по 5 квітня 2011 року в усіх регіонах України. Опитано 2009 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки - 2,3%.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.