Якби не втручання ЗМІ, музей УНР міг би тихо вмерти
Музей УНР у Києві міг би "тихенько померти", якби преса не привернула до цього увагу. Про це в інтерв'ю УНІАН повідомив директор Фонду імені Ольжича, один з ініціаторів створення цього музею Сергій Кот.
За словами історика Сергія Кота, коли було прийнято рішення створити музей під егідою УІНП, то між Інститутом національної пам'яті (його складовою частиною і є музей УНР) і Будинком вчителя була укладена угода про оренду.
"Символічні гроші, але головне - правова підстава там перебувати, - розповідає пан Кот. - Але інститут ліквідували. Тож з нового року не подовжений договір оренди і виникає правова колізія, бо формально музей не може на цій території без додаткових рішень продовжувати свою діяльність".
Вийшло так, що коли готувався указ президента, не були до кінця опрацьовані всі нюанси, пов'язані з діяльністю УІНП і його структурами, зокрема й Музеєм УНР у Будинку вчителя.
"Я глибоко переконаний, якби зараз не була привернута увага громадськості до цієї проблеми, то цілком можливо, що музей не згадувався б і у подальших рішеннях щодо статусу структури новоствореного Інституту національної пам'яті. - сказав Кот. - А далі неясний був би і статус самого цього музею: кому він належить, хто має фінансувати, займатися питаннями оренди? Це матеріальні питання.
Але ніхто не думав, що буде з музеєм, і він міг би тихо померти, якби не втручання ЗМІ. Я вважаю, що преса виконала свій суспільний обов'язок, коли привернула увагу до цієї проблеми. Ми маємо надію, що ця проблема буде позитивно вирішена".
Сергій Кот також наголосив, що ліквідація цього музею у 20-ту річницю незалежності України, була б "великою політичною помилкою і нанесенням іміджу держави непоправної шкоди".
