Спецпроект

Рухівці презентували документ про те, як МДБ перевдягалося в УПА

Сьогодні у Львові вперше було презентовано книгу "Окупанти без маски", що є унікальним документом з архівів КГБ.

Книгу презентували член Політради Народного Руху України Богдан Горинь, голова Львівської крайової організації НРУ Андрій Корнат та голова НРУ Борис Тарасюк, повідомляє "Львівський портал".

Добірка містить численні факти, які показують брехню та підступність каральної системи СРСР у боротьбі з українським національно-визвольним підпіллям.

"Книга містить найстрахітливіші документи, які залишили нам КДБ - від 1918 року. Опубліковані документи є різні, ми такого ще не мали. Цей документ дає уявлення про те, як чинилися злочини свідомо, як вони планувалися, як вони реалізовувалися не дивлячись на жодні міжнародні норми", - розповів під час презентації Богдан Горинь.

За його словами, у книзі також оприлюднено досі не відомий загалу документ, що мав гриф "особливо секретно". Це доповідна записка Міністерства державної безпеки УРСР (92 сторінки машинопису), датована 25 вересня 1949 року і спущена з Києва до Львова (начальнику управління МДБ у Львівській області Майструку) для реалізації.

Насправді це була детальна інструкція як діяти, органам державної безпеки в західних областях УРСР на виконання наказу МДБ СРСР № 00207 від 22 квітня 1947 року про ліквідацію українського національно-визвольного підпілля.

У ній пропонується використовувати спеціальні агентурно-бойові групи МДБ, які, видаючи себе за органи служби безпеки ОУН, здійснювали б провокації. У публікованому документі цей метод називається "одним з ефективних засобів боротьби" з українським національно-визвольним підпіллям".

Богдан Горинь також повідомив, що добірка вийшла незначним накладом через брак коштів, однак він сподівається, що ці викривальні документі дійдуть до усієї громадськості.

Скан однієї зі сторінок книги

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.