Спецпроект

ЯНУКОВИЧ ПОПРОСИВ ЛЬВІВ'ЯН СВЯТКУВАТИ 9 ТРАВНЯ "ЯК СЛІД" (оновлено)

Президент України Віктор Янукович просить Львівську обласну раду повернутися до розгляду питання про святкування Дня перемоги 9 травня, і "належним чином" відзначити цей день.

Про це президент заявив сьогодні під час візиту у Львів, повідомляє "Інтерфакс".

"Це дуже погане рішення. Я хотів би звернутися до Львівської облради і до жителів області - подумати над цим питанням", - сказав Янукович.

За твердженням "Інтерфаксу", під "дуже поганим рішенням" Янукович мав на увазі вимоги Львівської облради щодо скасування радянської символіки. Тим часом львівський сайт Zaxid.net повідомляє: Януковича обурило те, що місцева влада не вважає 9 травня святом. 

На запитання журналіста "Високого Замку" про ставлення президента до того, що у Львові не святкуватимуть День Перемоги, Янукович назвав його негативним.

"Я вважаю, що це неповага до того покоління, яке зробило свою справу для нашого покоління, - сказав Янукович. - Я взагалі за те, щоб ми ніколи не забували про тих, хто справді для нас створив цей день".

Янукович назвав історію Великої Вітчизняної "нашою спільною історією".

Нагадаємо, що 5 квітня 2011 року Львівська обласна рада прийняла заяву "Радянські міфи потрібно знищувати", в якій заявила про неприпустимість вивішування червоних "прапорів Перемоги" на адміністративних будівлях 9 травня.

Червоні прапори на День Перемоги вивішуватимуть по всій Україні? (ФОТО)

Як сказано у заяві облради, замість того, щоб вшанувати пам’ять 10 мільйонів українців, полеглих у часи Другої світової війни, центральна влада і окремі органи місцевого самоврядування "знову планують організувати бучні відзначення 9 травня, в день так званої перемоги у міфічній Великій Вітчизняній війні".

У лютому 2011 року секретар Львівської міської ради Василь Павлюк (партія "Свобода") заявив, що замість Дня Перемоги міська влада буде святувати Свято Героїв 10 травня - він мав на увазі "всіх, хто боровся у будь-якій армії" за Україну.

25 травня 2010 року Львівська облрада ухвалила рішення 8-9 травня святкувати не День Перемоги, а День пам’яті жертв Другої світової війни.

Розкажіть, як ваша родина пережила Другу світову (сімейні історії)

У червні 2010 року Львівська міськрада прийняла рішення "Про використання державного прапора в місті Львові", згідно з яким 9 травня у Львові державний прапор будуть вивішувати з траурною стрічкою.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?