Спецпроект

У "найзахіднішій точці наступу російської армії" вшанували загиблих

В селі Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області у рамках гуманітарного проекту Memoria Patriae ("Пам'ять Вітчизни") відбувся міжнародний круглий стіл "Меморіали Першої світової війни: спільна історія, спільна пам'ять".

"Місце для проведення круглого столу було вибране невипадково, - йдеться у прес-релізі одного з організаторів заходу, президента Федерації скаутів "Галицька Русь" Кирила Арбатова. - Цей куток Лемківщини є найзахіднішим рубежем, досягнутим російською армією в Карпатах в результаті наступу вглиб території Австро-Угорської імперії в 1914-1915 рр."

Учасники форуму з України, Росії, Австрії, Словаччини та інших країн підтримали пропозицію фонду "Крейцарош" (Угорщина) створити Східно-європейську співдружність організацій, які працюють у сфері збереження спадщини Першої світової війни.

"Це відкриє можливість українським ученим працювати в архівах Відня, Будапешта, Москви, Праги і користуватися підтримкою іноземних партнерів, - сказав Кирило Арбатов. - Вже зараз для дослідників проекту "Пам′ять Вітчизни" відкрито доступ до фондів Російського державного військово-історичного архіву і опрацьовуються документи, що мають безпосередню причетність до історії Галичини, Волині та Поділля".

Також на форумі звернулися до урядів європейських країн із закликом посилити увагу до проблеми збереження пам'яток у зв'язку із наближенням 100-річчя Першої світової.

Анатолій Лісіцин, чий фонд сприяє популяризації російської культури у російськомовних школах Західної України, із волонтерами проекту "Пам'ять Вітчизни" на Ужоцькому перевалі

Учасники заходу вшанували пам'ять загиблих солдат усіх воюючих сторін Першої світової, відвідавши меморіал на Ужоцькому перевалі між Закарпаттям і Львівщиною. Тим часом скаути "Галицької Русі" розчистили масове військове поховання жертв війни в селі Волосянка.

Організатори форуму - фонд Анатолія Лісіцина (благодійна організація, яку очолює депутат Держдуми РФ, перший губернатор Ярославської області Лісіцин - ІП), федерація скаутів "Галицька Русь", Ужанський національний природний парк та громадська організація "Кутик Лемковини".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».