Спецпроект

У "найзахіднішій точці наступу російської армії" вшанували загиблих

В селі Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області у рамках гуманітарного проекту Memoria Patriae ("Пам'ять Вітчизни") відбувся міжнародний круглий стіл "Меморіали Першої світової війни: спільна історія, спільна пам'ять".

"Місце для проведення круглого столу було вибране невипадково, - йдеться у прес-релізі одного з організаторів заходу, президента Федерації скаутів "Галицька Русь" Кирила Арбатова. - Цей куток Лемківщини є найзахіднішим рубежем, досягнутим російською армією в Карпатах в результаті наступу вглиб території Австро-Угорської імперії в 1914-1915 рр."

Учасники форуму з України, Росії, Австрії, Словаччини та інших країн підтримали пропозицію фонду "Крейцарош" (Угорщина) створити Східно-європейську співдружність організацій, які працюють у сфері збереження спадщини Першої світової війни.

"Це відкриє можливість українським ученим працювати в архівах Відня, Будапешта, Москви, Праги і користуватися підтримкою іноземних партнерів, - сказав Кирило Арбатов. - Вже зараз для дослідників проекту "Пам′ять Вітчизни" відкрито доступ до фондів Російського державного військово-історичного архіву і опрацьовуються документи, що мають безпосередню причетність до історії Галичини, Волині та Поділля".

Також на форумі звернулися до урядів європейських країн із закликом посилити увагу до проблеми збереження пам'яток у зв'язку із наближенням 100-річчя Першої світової.

Анатолій Лісіцин, чий фонд сприяє популяризації російської культури у російськомовних школах Західної України, із волонтерами проекту "Пам'ять Вітчизни" на Ужоцькому перевалі

Учасники заходу вшанували пам'ять загиблих солдат усіх воюючих сторін Першої світової, відвідавши меморіал на Ужоцькому перевалі між Закарпаттям і Львівщиною. Тим часом скаути "Галицької Русі" розчистили масове військове поховання жертв війни в селі Волосянка.

Організатори форуму - фонд Анатолія Лісіцина (благодійна організація, яку очолює депутат Держдуми РФ, перший губернатор Ярославської області Лісіцин - ІП), федерація скаутів "Галицька Русь", Ужанський національний природний парк та громадська організація "Кутик Лемковини".

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.