Спецпроект

Спогади однієї з небагатьох, хто врятувався з Янівського ґето

Вийшли друком дитячі спогади про порятунок єврейської дівчинки з ґето у Львові.

Документальна оповідь "Очима дванадцятирічної дівчинки" врятованої з Янівського ґето Яніни Гешелес вийшла в перекладі українською, повідомляє прес-служба Центру юдаїки НаУКМА.

Цінність спогадам надає те, що вони були написані одразу ж після того, як дівчинка опинилась на волі, з "фотографічною точністю дитячої пам'яті", пише у передмові професор Ярослав Грицак.   

Розповідь Яніни - це не тільки її особиста історія, це також портрети діячів єврейської громади та членів польської таємної організації "Жеґота", що організовувала рятування в'язнів ґето.

Читачеві пропонується подорож в історію довоєнного Львова - міста українців, поляків, євреїв та їхніх взаємовідносин, осмислення трагедій Голокосту та Другої світової війни науковцем ХХІ століття.

Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Галичини в роки "остаточного розв'язання єврейського питання"

Після тексту спогадів вміщено сучасний текст Яніни Гешелес, громадянки Ізраїлю - "Епілог: повернення до Львова". Вона розповідає про своє подальше життя, а також про відчуття, які охоплюють її в очікуванні повернення до міста свого дитинства.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.