Спецпроект

Реставратори відновили напис з воріт Освєнцима

Польські реставратори півтора роки відновлювали напис Arbeit macht frei ("Праця звільняє") з воріт концентраційного табору Освєнцим.

Вкрадена у 2009-ому реліквія надійшла до фахівців у дуже поганому стані, повідомляє ТСН. Реставраторам меморіального комплексу "Аушвіц-Біркенау"  знадобилося близько півтора роки для ретельних відновлювальних робіт.

Вони включали в себе фотографування в ультрафіолетовому та інфрачервоному спектрах, тестування різних частин на розтяжність і дослідження найдрібніших деформацій металу. Остаточно про завершення робіт можна буде говорити після нанесення на поверхню антикорозійного покриття.

За словами предcтавників меморіального комплексу, найімовірніше, напис на колишнє місце повертати не будуть, а відправлять ​​на експозицію у виставковий зал, який поки знаходиться в процесі добудови.

Головний вхід у концентраційний табір "Аушвіц-Біркенау"

Остаточне рішення про долю реліквії, тим не менш, поки не прийнято. Наразі на воротах колишнього концтабору оригінальний напис замінений копією.

Правда про Оскара Шиндлера

Табличка, розташована на вході до музею Освєнцима, була вкрадена 18 грудня 2009. Через три дні напис, розпилений на три частини, знайшли в 600 кілометрах від музею.

Всього у справі про крадіжку були затримані і засуджені до різних термінів ув'язнення п'ять громадян Польщі, які безпосередньо брали участь у викраденні, а також підданий Швеції, який був організатором злочину. Замовник злочину, імовірно також зі Швеції, поки залишається на волі.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"