Спецпроект

Анонс: у суботу - громадянська акція на захист музею на Десятинній

Стихійна громадянська кампанія на захист Десятинної церкви починається у ці дні в Києві.

У соціальних мережах поширюється заклик підтримати музеєфікацію фундаментів цього храму. Акцію анонсують на суботу 28 травня, 12:00. Ось уривок із прес-релізу організаторів неполітичної акції:

"Мета акції - відстояти ідею МУЗЕЄФІКАЦІЇ рештків Десятинки, тобто створення на місці історичної споруди музею під відкритим небом, за класичними європейськими зразками, де було б представлено у належному вигляді фундамент церкви 10-го століття, фрагменти мозаїки та інших артефактів.

Такий музей має стати одним із основних об'єктів для відвідування туристами та киянами, місцем для відпочинку та культурного дозвілля.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам'яткоохоронного законодавства:

- Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам'яток та визначних місць (Венеція, 1964
р.),

- Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна,
1990 р.),

- Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини
(Валетта, 1992 р.),

- Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та
природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Їхні положення вимагають збереження автентичних пам'яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у первинних нормах) цих пам'яток".

Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 989 роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Являла собою хрестово-купольний шестистовпний храм, оточений з трьох боків галереями. Церкву прикрашала мозаїка, фрески, різьблені, мармурові та шиферні плити.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.