Спецпроект

Анонс: у суботу - громадянська акція на захист музею на Десятинній

Стихійна громадянська кампанія на захист Десятинної церкви починається у ці дні в Києві.

У соціальних мережах поширюється заклик підтримати музеєфікацію фундаментів цього храму. Акцію анонсують на суботу 28 травня, 12:00. Ось уривок із прес-релізу організаторів неполітичної акції:

"Мета акції - відстояти ідею МУЗЕЄФІКАЦІЇ рештків Десятинки, тобто створення на місці історичної споруди музею під відкритим небом, за класичними європейськими зразками, де було б представлено у належному вигляді фундамент церкви 10-го століття, фрагменти мозаїки та інших артефактів.

Такий музей має стати одним із основних об'єктів для відвідування туристами та киянами, місцем для відпочинку та культурного дозвілля.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам'яткоохоронного законодавства:

- Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам'яток та визначних місць (Венеція, 1964
р.),

- Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна,
1990 р.),

- Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини
(Валетта, 1992 р.),

- Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та
природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Їхні положення вимагають збереження автентичних пам'яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у первинних нормах) цих пам'яток".

Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 989 роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Являла собою хрестово-купольний шестистовпний храм, оточений з трьох боків галереями. Церкву прикрашала мозаїка, фрески, різьблені, мармурові та шиферні плити.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.