Спецпроект

Анонс: у суботу - громадянська акція на захист музею на Десятинній

Стихійна громадянська кампанія на захист Десятинної церкви починається у ці дні в Києві.

У соціальних мережах поширюється заклик підтримати музеєфікацію фундаментів цього храму. Акцію анонсують на суботу 28 травня, 12:00. Ось уривок із прес-релізу організаторів неполітичної акції:

"Мета акції - відстояти ідею МУЗЕЄФІКАЦІЇ рештків Десятинки, тобто створення на місці історичної споруди музею під відкритим небом, за класичними європейськими зразками, де було б представлено у належному вигляді фундамент церкви 10-го століття, фрагменти мозаїки та інших артефактів.

Такий музей має стати одним із основних об'єктів для відвідування туристами та киянами, місцем для відпочинку та культурного дозвілля.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам'яткоохоронного законодавства:

- Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам'яток та визначних місць (Венеція, 1964
р.),

- Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна,
1990 р.),

- Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини
(Валетта, 1992 р.),

- Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та
природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Їхні положення вимагають збереження автентичних пам'яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у первинних нормах) цих пам'яток".

Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 989 роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Являла собою хрестово-купольний шестистовпний храм, оточений з трьох боків галереями. Церкву прикрашала мозаїка, фрески, різьблені, мармурові та шиферні плити.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.