Спецпроект

40 років тому на Дніпропетровщині знайшли Скіфську пектораль (ФОТО)

Це сталося 21 червня 1971 року о 14-й годині 30 хвилин під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області.

За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: "Зобов'язуюсь знайти щось велике і блискуче", повідомляє "Україна молода".

Так і вийшло. Знайдена ним пектораль із  золота  958-ої  проби датується IV ст. до н.е. Її вага - 1150  г,  а діаметрм - 30,6  см.

Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, - поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції.

Скіфська пектораль. Деталь

"Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів, - зазначила провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України Любов Клочко. - Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції. Про це писав і Борис Мозолевський, підтвердження цьому є також у працях Геродота".

Скіфська пектораль крупним планом (ФОТО)

Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль - це календар. Щоправда, видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена.

Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому - квіти, на верхньому - люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ - світ смерті, людський - світ життя, а між ними - дерево життя, що сполучає й пов'язує два світи.

Найбільш поширена теорія, що золоту пектораль створили давньогрецькі ювеліри на замовлення скіфської знаті. Першовідкривач знахідки Борис Мозолевський також схилявся до цієї версії.

22 червня 1971 року. Мозолевський - у глибині кадру, з цигаркою

Деякі ж сучасні дослідники схиляються до думки, що пектораль - справа рук аборигенних майстрів. "Ми з колегами вважаємо, що це робота боспорського майстра. Можливо, вона була зроблена в давньому місті Пантикапеї (нині Керч). Сюжет зображень на цьому витворі мистецтва характерний для індоєвропейських народів", - вважає старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України Наталя Малюк.

Скіфська пектораль експонується у Музеї історичних коштовностей України, що на території Києво-Печерської лаври. Побачити безцінний артефакт можна в музеї щодень, крім понеділка, з 10.00 до 17.00, ціна такого задоволення - 25 грн.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.