Спецпроект

40 років тому на Дніпропетровщині знайшли Скіфську пектораль (ФОТО)

Це сталося 22 червня 1941 року о 14-й годині 30 хвилин під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області.

За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: "Зобов'язуюсь знайти щось велике і блискуче", повідомляє "Україна молода".

Так і вийшло. Знайдена ним пектораль із  золота  958-ої  проби датується IV ст. до н.е. Її вага - 1150  г,  а діаметрм - 30,6  см.

Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, - поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції.

Скіфська пектораль. Деталь

"Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів, - зазначила провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України Любов Клочко. - Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції. Про це писав і Борис Мозолевський, підтвердження цьому є також у працях Геродота".

Скіфська пектораль крупним планом (ФОТО)

Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль - це календар. Щоправда, видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена.

Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому - квіти, на верхньому - люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ - світ смерті, людський - світ життя, а між ними - дерево життя, що сполучає й пов'язує два світи.

Найбільш поширена теорія, що золоту пектораль створили давньогрецькі ювеліри на замовлення скіфської знаті. Першовідкривач знахідки Борис Мозолевський також схилявся до цієї версії.

22 червня 1971 року. Мозолевський - у глибині кадру, з цигаркою

Деякі ж сучасні дослідники схиляються до думки, що пектораль - справа рук аборигенних майстрів. "Ми з колегами вважаємо, що це робота боспорського майстра. Можливо, вона була зроблена в давньому місті Пантикапеї (нині Керч). Сюжет зображень на цьому витворі мистецтва характерний для індоєвропейських народів", - вважає старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України Наталя Малюк.

Скіфська пектораль експонується у Музеї історичних коштовностей України, що на території Києво-Печерської лаври. Побачити безцінний артефакт можна в музеї щодень, крім понеділка, з 10.00 до 17.00, ціна такого задоволення - 25 грн.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.