Спецпроект

40 років тому на Дніпропетровщині знайшли Скіфську пектораль (ФОТО)

Це сталося 22 червня 1941 року о 14-й годині 30 хвилин під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області.

За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: "Зобов'язуюсь знайти щось велике і блискуче", повідомляє "Україна молода".

Так і вийшло. Знайдена ним пектораль із  золота  958-ої  проби датується IV ст. до н.е. Її вага - 1150  г,  а діаметрм - 30,6  см.

Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, - поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції.

Скіфська пектораль. Деталь

"Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів, - зазначила провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України Любов Клочко. - Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції. Про це писав і Борис Мозолевський, підтвердження цьому є також у працях Геродота".

Скіфська пектораль крупним планом (ФОТО)

Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль - це календар. Щоправда, видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена.

Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому - квіти, на верхньому - люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ - світ смерті, людський - світ життя, а між ними - дерево життя, що сполучає й пов'язує два світи.

Найбільш поширена теорія, що золоту пектораль створили давньогрецькі ювеліри на замовлення скіфської знаті. Першовідкривач знахідки Борис Мозолевський також схилявся до цієї версії.

22 червня 1971 року. Мозолевський - у глибині кадру, з цигаркою

Деякі ж сучасні дослідники схиляються до думки, що пектораль - справа рук аборигенних майстрів. "Ми з колегами вважаємо, що це робота боспорського майстра. Можливо, вона була зроблена в давньому місті Пантикапеї (нині Керч). Сюжет зображень на цьому витворі мистецтва характерний для індоєвропейських народів", - вважає старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України Наталя Малюк.

Скіфська пектораль експонується у Музеї історичних коштовностей України, що на території Києво-Печерської лаври. Побачити безцінний артефакт можна в музеї щодень, крім понеділка, з 10.00 до 17.00, ціна такого задоволення - 25 грн.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.