Спецпроект

15% українців вважають, що перемога ГКЧП покращила б їхнє життя

Кожен третiй росiянин i українець переконанi, що перемога Державного комiтету з надзвичайного стану (російською "ГКЧП") у серпнi 1991 року нiяк не змiнила б їхнього життя (32% i 30% вiдповiдно).

Такi данi мiстяться в прес-релiзi Всеросiйського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД), повідомляє "Інтерфакс" .

Частка тих, хто припускає погiршення свого життя в цьому випадку, становить 17% серед росiян i 18% українцiв. Позитивний сценарiй пiдтримують лише 14% опитаних у Росiї та 15% мешканцiв України.

Як зазначається в дослiдженнi соцiологiв, з роками давати оцiнки подiям серпня 1991 року стає дедалi складнiше не лише жителям Росiї, а й українцям: частка тих, кому складно назвати причини провалу перевороту, серед опитаних в обох країнах становить третину (по 34%). Причому в Росiї ця кiлькiсть за 20 рокiв зросла з 7% до 34%.

Аналiзуючи причини провалу путчу ГКЧП 1991 року через 20 рокiв, росiяни та українцi солiдарнi у своїх думках, зазначається в повiдомленнi ВЦВГД. Найчастiше, за даними соцiологiв, респонденти приходять до висновку, що причиною була погана органiзацiя та пiдготовка перевороту (25% i 22% вiдповiдно).

ГКЧП - початок кінця. Союз помирав під музику "Лебединого озера"

Водночас вiдразу пiсля серпневих подiй громадяни, як правило, пов'язували невдачу ГКЧП з активними дiями населення та керiвництва країни (52% i 53% вiдповiдно). З роками роль громадянського опору та дiй влади опитанi в Росiї вважають дедалi менш значущою (з 52% до 17% i з 53% до 12%).

За останнi десять рокiв менш значущим для результату перевороту став i розкол, що стався в тi днi в армiї, МВС i КДБ (з 21% до 12%), а також вiдсутнiсть пiдтримки ГКЧП в регiонах (з 15% до 7%).

Опитування ВЦВГД проводилося 6-7 серпня в 46 областях, краях i республiках Росiї. В Українi синхронiзоване опитування провела компанiя Research&Branding Group у 24 областях України та АР Крим.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.